Складовою Великого переселення народів є Велике розселення слов’ян, що розгорнулося в середині І тисячоліття н.е.
Великим розселенням слов’ян називають сукупність переселень слов’янських племен під час Великого переселення народів на території Східної і Південно-Східної Європи.
Воно відбувалося на території Європи в VI-VII ст. На півдні слов’янські племена з’являються в Подунав’ї, у глибинних районах Балкан-ського півострова; на заході доходять до Ельби та балтійського узбережжя; на північному сході заселяють верхів’я Дону й Волги. Унаслідок Великого розселення слов’ян був започаткований поділ слов’ян на три мовно-культурні спільноти: східних, західних і південних слов’ян, з яких згодом виникли слов’янські народи.
У VII ст. східні слов’яни зосереджувалися на правому березі Дніпра. Протягом VII-VIII ст. вони активно розселялися на землях України, Білорусії та Росії. З писемних джерел, що підтверджені археологічними знахідками, ми дізнаємось про існування в VII-VIII ст. на території сучасної України семи союзів східнослов’янських племен. Сучасні дослідники підкреслюють, що ці союзи вже в VII ст. були єдиною етнокультурною1 спільнотою, яка вирізнялася з-поміж інших східнослов’янських племен.
У давні часи природними кордонами між племенами й основними транспортними шляхами були річки, назви яких вказані в літописах.
На основі тексту літопису випишіть у зошит назви східнослов’янських племінних союзів, визначте кордони розселення полян, древлян, сіверян, дулібів (волинян), хорватів, тиверців, уличів. Розкажіть на основі карти (с. 210), які східнослов’янські племена розселилися на територіях сучасних держав — сусідів України.
1 Етнокультурний — пов’язаний з культурою етносу-народу.
З давньоруського літопису «Повість временних літ»
Слов’яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші — деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи Прип’яттю і Двіною і назвалися дре-говичами; а інші сіли на Двіні і назвалися полочанами — од річки, яка впадає в Двіну і має назву Полота. Слов’яни ж, що сіли довкола озера Ільменя, прозвалися своїм іменем — словенами; і зробили вони город, і назвали його Новгородом. А другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі, і назвалися сіверянами.
2. ВПЛИВ ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ НА ГОСПОДАРСТВО ТА СПОСІБ ЖИТТЯ СХІДНИХ СЛОВ’ЯН
Як природно-географічні умови впливали на розвиток господарства та спосіб життя східних слов’ян?
Частина Європи, де розселилися східні слов’яни, — рівнинна, з великими річками та їхніми притоками, якими у давні часи найчастіше пересувалися люди. Найбільш значущі серед них Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай. Ці річки слов’яни використовували як водні торговельні шляхи, про що свідчать археологічні знахідки на їхніх берегах.
Клімат у середній смузі Східно-Європейської рівнини помірно континентальний: на зміну спекотному, короткому літу приходить довга, холодна і сніжна зима. Смуга лісостепу змінюється на території сучасної України степовою зоною — безлісою, але з родючими ґрунтами, придатними для землеробства.
Географічне розташування визначало господарську діяльність місцевого населення, особливості будівництва житла, одягу, побуту. Переважна більшість населення займалася землеробством.
Відповідно до природних умов, тут складалися різні системи землеробства. У широких степових зонах і частково в лісостепу існувала перелогова система: ділянки землі засівали протягом кількох років, а після виснаження ґрунту переходили («перекладалися») на нові ділянки. Орачі використовували рало з широколезим залізним наконечником, а також знаряддя плужного типу, що перевертали шмат ґрунту, відрізаючи його за допомогою чересла.
У лісовій смузі існувала вирубна система, яка передбачала, що в перший рік на визначеній земельній ділянці люди підрубували дерева, які згодом всихали. Наступного року сухі дерева підпалювали, таким чином звільняючи землю під засівання зерном. Здобрена деревним попелом ділянка землі упродовж двох-трьох років давала досить високий урожай. Згодом ґрунт виснажувався, і люди залишали цю територію й оселялися
на іншій, починаючи все спочатку. Основними знаряддями праці в лісовій смузі були: сокира, мотика, заступ і борона-суковатка. Збирали врожай серпами, а отримане зерно перед вживанням мололи на кам’яних зернотерках і в жорнах. У VII-VIII ст. ця система поступово замінюється орним землеробством.
Давні слов’яни вирощували переважно пшеницю, жито, просо, ячмінь, ріпу, а з технічних культур — льон і коноплю, з яких ткали полотно; займалися тваринництвом, здебільшого розведенням великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз. Додатковими видами господарської діяльності були полювання, найчастіше задля одержання теплого хутра тварин, рибальство і бортництво (бджільництво в давнину).
На основі речових джерел розкажіть про особливості сільського господарства східних слов’ян.
Важливе значення в житті слов’ян мали ремесла. Сьогодні відомо про велику кількість знарядь праці, ремісничої продукції, майстерень ремісників та поселень, жителі яких спеціалізувалися на певному виді ремесла. Найбільшого розвитку досягли металургія, ковальська та ювелірна справа, а також обробка каменю. У цих галузях працювали реміс-ники-професіонали.
У багатьох слов’янських поселеннях існували кузні. Про великий обсяг ковальського виробництва свідчить значна кількість залізних виробів, знайдених на територіях поселень: знаряддя сільського господарства, ремесла, предмети побуту, зброя тощо.
Селилися слов’яни переважно на берегах річок і озер. Обираючи місця для поселення, вони зважали на природні умови: наявність ґрунтів, придатних для землеробства, та луків для випасу худоби. Будівництво житла в них теж тісно пов’язувалося з природними та кліматичними умовами. У створенні житла найчастіше використовували матеріали місцевого походження, серед яких переважало дерево (північні землі) або камінь (південні території, Крим), глина тощо. У місцевостях із тривалою зимою зазвичай зводилися оселі, подібні до напівземлянок. Вони мали невелику площу (10-20 м2), що дозволяло їх краще обігрівати. Підлога в таких будинках робилася на метр-півтора нижче рівня землі, стіни й дах зводилися з дерева та обмазувалися глиною для збереження тепла. Усередині помешкання була глинобитна або кам’яна піч. Серед досліджених поселень ранніх слов’ян варто виділити Корчувате, Лютіж, Суботів, Канів.
Одяг і взуття виготовляли відповідно до кліматичних умов тих місцевостей, де вони проживали. Так, сорочки шили з тканого полотна (льон, конопля). Верхній одяг, який носили переважно в холодні пори року, виготовляли з вовни домашніх тварин (овець, кіз), хутра диких звірів, здобутих мисливцями.
На основі тексту та ілюстрацій розкажіть про окремі галузі господарства слов’ян.
 |
1 — сучасна реконструкція слов’янського городища; 2 — залишки житла слов’ян Правобережжя Дніпра, VII ст.; 3 — вулики східних слов’ян; 4 — сільськогосподарська праця слов’ян (сучасний малюнок); 5 — вбрання полян, древлян і волинян (історична реконструкція 3. Васіної) |
Спираючись на текст і карту (с. 210), укладіть таблицю.
На південному сході — у Прикаспії та Приазов’ї — у VIII-IX ст. сусідами східних слов’ян були тюркомовні племена хозарів, які ще в середині VII ст. створили державу Хозарський каганат (від тюрського «хакан» — великий хан). Ця держава контролювала значну територію з центром у пониззі річки Волги. Частина східнослов’янських племінних союзів деякий час перебувала в залежності від хозар і сплачувала їм данину.
Данина — податок, що збирався з підкорених племен продуктами і товарами.
Якими побачили хозар автори ілюстрацій? Спираючись на фрагмент письмового джерела, поясніть, до яких висновків намагався наблизити читачів літописець документа. Чи виглядає обґрунтованим висновок хозарських старців? Поясніть свою думку.
Про відносини полян із хозарами з «Повісті временних літ»
І знайшли їх хозари, коли вони сиділи в лісах на горах, і сказали хозари:
«Платіть нам данину». Поляни тоді, порадившись, дали їм от диму по мечу.
І понесли це хозари князеві своєму і старійшинам своїм, і сказали їм: «Ось, знайшли ми данину нову». А ті запитали їх: «Звідки?» І вони сказали їм: «У лісі на горах, над рікою Дніпровською». А ті запитали: «Що вони дали?» І вони показали меч, і мовили старці хозарські: «Недобра се данина, княже. Ми здобули її однобічним оружжям, себто шаблями, а сих оружжя обоюдо-гостре, себто мечі. Сі будуть брати данину і з нас, і з наших земель».
На сході сусідом племінних об’єднань східних слов’ян була Волзька Булгарія — держава, яка існувала в VII-XIII ст. навколо злиття річок Волги й Ками.
Наприкінці IX ст. була заснована її столиця, у південному напрямку від сучасної Казані.
Пануючи в середній течії Волги, Волзька Булгарія контролювала торгівлю між Європою та Азією до часів Хрестових походів (коли з’явились інші торговельні шляхи). Процвітаюча столиця конкурувала за розмірами та багатством з найбільшими містами мусульманського світу.
На північному заході від східних слов’ян жили племена балтів — предки латишів і литовців. На півночі та північному сході проживали скандинави та угро-фінські племена. Східні слов’яни частково поглинули угро-фінські й балтські племена, решта залишалась їхніми північними та північно-східними сусідами.
На західних землях розмістилися пращури сучасних поляків, чехів, словаків. У західних слов’ян на території сучасної Польщі виникло декілька союзів племен (полян, віслян, мазовшан та ін.). Союзи західнослов’янських племен — словаків, моравів, чехів та інших — на початку IX ст. утворили Великоморавську державу, до складу якої входила частина Закарпаття, заселена білими хорватами.
На півдні сусідкою слов’ян була могутня Візантійська імперія зі столицею Константинополем. Імперські володіння поширювалися на Балканський півострів, Подунав’є, південь Криму, Малу Азію.
Імперія — могутня монархічна держава, що об’єднує різні народи й території.
У VII ст. на південь від Дунаю переселилися племена південних слов’ян. Разом із протоболгарами (попередниками болгар) слов’янські племена в 681 р. створили державу — Болгарію, що займала територію сучасної Північної Болгарії.
Перевірте засвоєне на уроці
1. Що називають Великим розселенням слов’ян? Коли і як воно відбувалося?
2. Назвіть основні заняття східних слов’ян.
3. Які особливості способу їхнього життя?
4. Назвіть племена і народи, які сусідили зі східними слов’янами.
5. Схарактеризуйте рівень розвитку господарства східних слов’ян.
6. Які особливості побуту й характеру східних слов’ян відображає документ? Чи можна йому довіряти? Чому?
З порадника «Стратегікон» Візантійського імператора Маврикія (582-602 pp.) своїм полководцям
Племена слов’ян жодним чином не можна схилити до рабства або покори. Вони численні, легко витримують спеку, холод, дощ, нестачу їжі. Вони оселяються в лісах, на важкодоступних берегах рік і озер, влаштовують у своїх житлах багато виходів. Необхідні речі вони заривають у схованках, нічим зайвим відкрито не володіють. Воюють переважно в місцинах, порослих густим лісом, у тіснинах... Досвідчені в переправі через ріки. Захоплені зненацька, пірнають глибоко під воду. При цьому тримають у роті порожні тростини, які дістають поверхні води. Самі ж, лежачи на дні водойми, крізь них дихають.
Домашнє завдання
1. Назвіть племінні союзи східнослов’янських племен та покажіть на карті (с. 210) місця розселення.
2. Що таке данина?
3. Опишіть побут східних слов’ян.
4. Наведіть приклади впливу природно-географічних умов на спосіб життя слов’ян.
5. Схарактеризуйте відносини східних слов’ян із сусідами.
Історичний калейдоскоп
Сьогодні чимало вчених й аматорів-ентузіастів намагаються практично вивчити міжнародні торговельні маршрути раннього Середньовіччя, здійснюючи спроби проходження старовинних річкових шляхів. Так, у 1996 р. шведська нау-ково-дослідна експедиція на реконструкції дав-ньоскандинавського судна — лодії «Айфур», пройшла ділянку волоків між річками Ловать і Дніпро.
Судно ставили на саморобні колеса і 12 членів екіпажу тягнули його цугом (тобто за допомогою людської сили). Упродовж дня учасники експедиції проходили 20-25 км. Таким чином підтвердили можливість переходу з однієї річки до іншої шляхом перетягування (переволоки) судна.
Місця давніх волоків залишились у назвах країнських населених пунктів: Волочиськ, Під-волочиськ тощо.
§ 4. Створення держави у східних слов’ян
1. Літописні легенди про зародження Київської Русі.
2. Правління Аскольда.
3. Князювання Олега, його походи на Візантію.
1. ЛІТОПИСНІ ЛЕГЕНДИ ПРО ЗАРОДЖЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Які передумови існували для створення держави у східних слов’ян у VIII—IX ст.?
Здавна східні слов’яни цікавилися першопочатками власної держави. Дати однозначну відповідь на це питання складно навіть науковцям, які спираються на археологічні знахідки й літописні джерела. За їхніми твердженнями, поступовий розвиток господарського життя східних слов’ян супроводжувався зростанням кількості поселень. Вони були різні за розмірами і засновувалися на придатних для господарської діяльності землях, зазвичай на високих берегах річок, що слугували транспортними шляхами та убезпечували жителів від несподіваних ворожих нападів. Історія деяких з них знайшла своє відображення в усних легендах, які згодом були зафіксовані в літописах. Так, у «Повісті временних літ» міститься легенда про заснування Києва.
Яку документі описується заснування Києва? Про що свідчать походи Кия до Візантії? Який городок, окрім Києва, було засновано Києм та його людьми? Спираючись на ілюстрації, опишіть, як сьогодні вшановують пам’ять про засновників Києва.
Про заснування Києва з «Повісті временних літ»
Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, то було між них три брати: одному ім’я Кий, а другому —
Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх— Либідь. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.
Кий княжив у роду своєму і ходив до Цесарограда. Велику честь, як ото розказують, прийняв він од того цесаря. А коли він вертався назад, то прийшов до Дунаю і вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів тут сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище те — Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ.
А по сих братах почав рід їхній держати княжіння полян.
У VIII-IX ст. розвиток економічного життя супроводжувався змінами в суспільстві. У руках окремих представників родів (старійшини, військові ватажки) зосереджувалися засоби виробництва та інші цінності. Знать убезпечувала своє панування й закріплювала за собою власність із допомогою військових формувань. У суспільстві наростало майнове розшарування.
Слов’яни мешкали в городищах — укріпленнях із захисними огорожами. Заснування нових городищ супроводжувалося розгортанням довкола них поселень простого люду. Поступово городища переростали в міста. Київ був найбільшим серед них, він мав зручне розташування, що давало можливість його правителям — князям — з допомогою дружини контролювати землі у верхів’ях Дніпра, Десни і Прип’яті. Згодом київські князі сформували міцні зв’язки з усіма східнослов’янськими землями.
Князь — правитель у східних слов’ян.
Дружина — професійні воїни, обов’язком яких була збройна служба у князя.
Розгортання державотворчих процесів у східних слов’ян та розбудова Києва посилили інтерес до цих земель з боку сусідів. Наприкінці VIII — на початку IX ст. Середнє Подніпров’я почали осідати вихідці зі Скандинавії. Здебільшого це були купці та воїни, яких місцеве населення називало варягами. Варяги також заснували табори в Полоцьку й Турові, Гнєздові (під сучасним Смоленськом) та Шестовиці (під сучасним Черніговом). Прихід купців збігався з потребами князів у збуті товарів, зібраних як данина з підлеглого населення, та розширював можливості у придбанні зброї і предметів розкоші. Скандинавські воїни, у свою чергу, поповнювали загони дружинників київських князів, а деякі з них осідали при дворах місцевих правителів.
Скориставшись текстом та ілюстраціями, дайте відповідь, хто такі варяги і як вони з’явилися на Русі.
Саме у цей час Середнє Подніпров’я отримало назву Руська земля. Проте і сьогодні історики не мають єдиної точки зору на походження терміна «русь».
Укажіть, на чому ґрунтуються версії походження терміна «русь»? Яка з версій, на вашу думку, є найвірогіднішою? Чому?
Версії походження терміна «русь»:
• від праслов’янських слів «руд», «рус», що означають «світлий, русий»;
• від сарматських племен «росів», які поєдналися зі слов’янськими племенами Середнього Подніпров’я по річках Рось, Росава, Роставиця;
• від назви скандинавських воїнів, яких естонці називали «ротсі», а фіни — «руотсі».
2. ПРАВЛІННЯ АСКОЛЬДА
Якими були основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики Аскольда?
У другій половині IX ст. скандинавські вожді прагнули контролювати відомий торговельний шлях «із варяг у греки», що пролягав землями східних слов’ян (річками: Нева — Волхов — Ловать — Західна Двіна — Дніпро, та озерами і волоками між ними). Вони спрямовували сюди якомога більше своїх людей, які осідали на нових для них землях, змішуючись зі слов’янами. Особливо активізувався цей процес із прибуттям на землі полян Аскольда і Діра. У «Повісті временних літ» розповідається, що вони спочатку перебували при дворі варязького князя Рюрика в Новгороді, а згодом стали княжити в Києві.
За яких обставин Аскольд і Дір опинилися в Києві? Як місцеві жителі поставились до прибульців? Чому? У який спосіб Аскольд і Дір утверджували свою владу на землях полян?
Про Аскольда і Діра з «Повісті временних літ»
Аскольд і Дір відпросилися в Рюрика піти до Цесарограда з родом своїм, і рушили обидва по Дніпру. Ідучи мимо, узріли вони на горі городок і запитали, кажучи: «Чий се город?». А вони, тамтешні жителі, сказали: «Було троє братів, Кий, Щек і Хорив, які зробили город сей і згинули. А ми сидимо в городі їхньому і платимо данину хозарам». Аскольд, отож, і Дір зостались удвох у городі цьому, і зібрали багато варягів, і почали володіти Полянською землею».
За літописом, Аскольд княжив в Києві у 50-60-х роках IX ст. і здійснив вагомий внесок у становлення держави східних слов’ян. Аскольд воював з волзькими булгарами, печенігамих. У 860 р. вирушив у морський похід на Візантію. Руське військо взяло в облогу Константинополь. Візантійський імператор Михаїл III розпочав переговори і був вимушений підписати мирну угоду на вигідних для Русі умовах.
Установлення відносин з Візантією Аскольд використав для впровадження на землях Русі християнства. Історики припускають, що у 867 р. Аскольд охрестився, а разом з ним, імовірно, і частина його дружинників. Проте поширення християнства в руських землях на той час не відбулося. Для більшості населення Русі було неприйнятним змінювати віру, оскільки це вважалося зрадою не тільки язичницьких богів, а й своїх предків.
Обставини, за яких Аскольд втратив княжіння в Києві, і дата його смерті історикам невідомі. За легендою, його поховано на схилах правого берега Дніпра в Києві. Згодом на цьому місці було збудовано церкву Святителя Миколая на честь Аскольда, який при хрещенні отримав православне ім’я Микол ай.
Яким побачив Аскольда сучасний художник? Чому на місці поховання Аскольда згодом було зведено православну церкву Святителя Миколая?
Печеніги — об’єднання тюркських племен, які кочували у Причорноморських степах. Перші згадки про них з’являються у VIII ст.
3. КНЯЗЮВАННЯ ОЛЕГА, ЙОГО ПОХОДИ НА ВІЗАНТІЮ
Які спільні й відмінні ознаки можна визначити в управлінні державою Аскольдом й Олегом?
У 70-х роках IX ст. київський престол посів Дір. У літописах Дір завжди діє разом з Аскольдом, хоча історики встановили, що насправді цього не було. Імовірно, літописці поєднували цих історичних діячів через схожість їхньої політики. Тож не дивно, що діяння Діра наразилися на протистояння тих сил, які визріли ще за правління Аскольда і прагнули усунути його від влади. Свої плани супротивники Діра пов’язували з іншим центром східнослов’янських племен — Новгородом, де правив запрошений новгородцями варязький конунг (князь) Рюрик.
Але у 879 р. Рюрик помер, залишивши владарювати свого малолітнього сина Ігоря, опікуном якого став його родич — Олег. У 882 р. Олег здійснив похід з Новгорода на Київ.
На які сили спирався Олег, здійснюючи похід на Київ? До яких хитрощів він вдався під час захоплення Києва? На яких родинних зв’язках наголошували «купці», коли домовлялися про зустріч із київськими правителями? Які риси характеру виявив Олегу боротьбі за київський престол?
Про похід Олега на Київ з «Повісті временних літ»
У рік 882. Вирушив Олег у похід, узявши із собою багато воїнів: варягів, чудь, слов’ян, мерю, весь, кривичів... І прибули вони до гір Київських, і дізнався Олег, що княжать тут Аскольд і Дір. Сховав він одних воїнів у човнах, а інших позаду залишив, а сам пішов до гір, несучи дитя Ігоря. А підступивши, послав до Аскольда і Діра сказати, що, мовляв: «Ми —купці, ідемо в Греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но обидва до рідні своєї, до нас». Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші воїни з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви оба не є ні князі, ні роду княжого. А я єсьм роду княжого», а коли винесли Ігоря, додав: «А се — син Рюрика». І вбили вони Аскольда і Діра. І сів Олег князюючи в Києві, і мовив Олег: «Хай буде се мати городам руським». І були в нього варяги, слов’яни, і варяги, й інші, що називалися Руссю.
Олег об’єднав новгородські землі з київськими в межах однієї держави — Київської Русі. Згодом він підпорядкував й інші племінні союзи східних слов’ян, що розширили його державу. Така політика сприяла зростанню обсягів збору данини, значна частка якої використовувалася на потреби розбудови держави. Водночас Олег отримав можливість
збільшувати своє військо шляхом залучення людських ресурсів підпорядкованих східнослов’янських земель.
Олег вів активну зовнішню політику. У 907 р. він здійснив похід на Візантію.
Які зміни відбулися у складі учасників походу під керівництвом Олега на Київ і Цесароград? Як поставилося військо Олега до місцевого населення? Чому вояки Олега руйнували церкви? До яких хитрощів удався Олег під час штурму столиці Візантії?
Про похід Олега на Цесароград (Константинополь) з «Повісті временних літ»
У рік 907. Пішов Олег на греків, залишивши Ігоря в Києві; узяв же він багато варягів, і слов’ян, і чуді, і кривичів, і мері, і полян, і сіверян, і древлян, і радимичів, і хорватів, ідулібів, ітиверців, відомих як толмачі: усих їх називали греки «Велика Скіфія». І з усіма вирушив на конях і на кораблях... І прибув він до Цесарограда; а греки зачинили город. Вийшов Олег на берег і почав воювати, і повбивав багатьох греків навколо міста, і палат багато вони розбили, і церкви попалили.
І велів Олег воїнам своїм зробити колеса і поставити на них кораблі. А коли настав попутний вітер, напнули вони паруси, рушили з боку поля, і пішов Олег до города. Побачивши це, греки убоялися і вислали послів. Олег тоді, трохи відступивши від столиці, почав переговори із грецькими царями про мир ладнати...
Правителі Візантії уклали з Олегом вигідну для Русі угоду, за якою русичі отримували велику данину, а їхнім купцям надавалися значні привілеї в розгортанні торгівлі на візантійських землях. Руські князі, бояри й дружинники могли тепер збувати данину, зібрану із залежного населення, та здобич, одержану під час військових походів.
Розкажіть про основні події 907 p., спираючись на ілюстрації.
У 911 р. Олег здійснив новий успішний похід на Візантію. Обидві сторони підписали договір, за яким Русь одержала ще більше пільг у торгівлі. Тепер руським купцям у Візантії надавалося житло, харчування та необхідні припаси на зворотний шлях. Якщо торговельні кораблі під час морських подорожей зазнавали лиха, то купцям передбачалося відшкодування збитків. Відповідно до угоди, Олег зобов’язувався надавати систематичну військову допомогу Візантії, яка мала сплачувати Русі щорічну данину. Однак найціннішим «пунктом» договору було те, що в ньому вперше визначалися правові відносини русів із візантійцями.
Обставини загибелі Олега достеменно не відомі, хоча в одному з літописів описано легенду про смерть князя від укусу змії в 912 р.
Що ви можете розповісти про Олега за поданими ілюстраціями?
Історичний калейдоскоп_
31 грудня 1989 року Київський метрополітен відчинив для пасажирів двері станції «Золоті ворота», яка сьогодні, без сумніву, є одним із символів київського метро. Художники Г. Корень і В. Федько створили низку мозаїк, на кшталт давньоруських, на яких зобразили видатних діячів Київської Русі та пам’ятки архітектури тих часів.
Оскільки збирати мозаїку на самій станції виявилося неможливим, її формували у дворі Київпроекту і викладали у спеціальні металеві ванночки. Потім ці ванночки монтувалися на закладні деталі в отворах станції. Ніхто не бачив, що саме створювали митці.
Тоді як в одній із частин станції укладали гранітні плити, а в іншій уже збивали дерев’яний поміст для урочистого відкриття, архітектори з художниками почали знімати папір, що накривав мозаїку. Усі присутні із захопленням затамували подих, коли побачили мистецькі витвори із зображенням давньоруських князів і храмів.
Київська держава (Русь-Україна) за перших князів
Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь: про розвиток Київського князівства за князя Аскольда; про формування Русі-України за правління князів Олега та Ігоря; про походження назви «Русь»; що таке «печеніги», «полюддя».
1. Якими були основні напрямки Великого розселення слов'ян? Покажіть їх на карті. 2. Що таке союзи племен? Назвіть і покажіть на карті східнослов'янські союзи племен. 3. Хто такі варяги?
Пя Київське князівство Аскольда. На основі по-лянського племінного княжіння в Середньому Подніпров’ї близько середини IX ст. сформувалася протодержава (від грецького слова «прото» — «перше», «первинне утворення») Київське князівство. За своєю територією воно було досить невеликим і охоплювало здебільшого по-лянські землі навколо Києва. У літописі його називають «Руською землею», а його правителями — князів Аскольда та Діра. Вони вважаються представниками династії Києвичів, що походила від легендарного Кия. Арабські автори стверджували, що Дір княжив перед Аскольдом, був «першим зі слов’янських царів, володів великими містами й багатьма населеними країнами». Правив він, імовірно, від 30—50-х рр. IX ст. Проте в літописі Аскольда і Діра завжди згадують разом: вони «княжили в Києві й володіли полями і були ратними (воювали) з деревлянами й уличами».
Князь Аскольд (? — 882) уславився своїми воєнними походами проти Візантії у 860, 866 та 874 рр. Справжнім жахом для візантійців став світанок 18 червня 860 р., коли вони побачили 200 лодій (човнів) руського флоту князя Аскольда під стінами Константинополя. Русичі взяли місто в облогу, і візантійський імператор був змушений погодитися на укладення з ними угоди та сплату данини. Так уперше Київське князівство сповістило середньовічний світ про своє існування, розпочало боротьбу з Візантією за першість на Чорному морі та перетворення його на «Руське море».
З ім’ям князя Аскольда пов’язана перша спроба хрещення Русі. За повідомленнями візантійських авторів, у 60-х рр. IX ст. він хрестився сам і спробував охрестити своїх підданих. Існує думка, що це викликало невдоволення язичницької знаті і вона почала готувати змову, щоб усунути Аскольда від влади.
И2 Утвердження династії Рюриковичів. Правління Олега. У той час коли в Середньому Подніпров’ї виникло Київське князівство, на півночі східнослов’янського світу єдності не було. За повідомленням Нестора-літописця, у 862 р. ільменські словени і кривичі запросили варязького вождя Рюрика з дружиною княжити і володіти ними.
Після смерті Рюрика у 879 р. залишився його малолітній син Ігор, яким опікувався воєвода Олег. У 882 р., зібравши велике військо,
Олег вирушив у похід на Київ. Припускають, що його запросила туди місцева знать, невдоволена розпочатою князем Аскольдом християнізацією. Прибувши до Києва, Олег заховав більшість своїх воїнів, а решті наказав удавати купців, які пливуть до Константинополя. Приставши до берега, вони запропонували показати свої товари князеві. Коли на берег вийшов Аскольд, варяги вбили його. Після цього Олег, імовірно, із допомогою знаті захопив владу в Києві.
Унаслідок цих подій династія Києвичів припинила своє існування й утвердилася нова династія Рюриковичів. Відбулося об’єднання східнослов’янських Півночі і Півдня, розпочалося створення на основі протодержавного утворення Київське князівство нової держави, яку в давньоруських писемних джерелах називають Русь, а сучасні українські історики — Русь-Україна. Своїм «стольним градом», «матір’ю містам руським» Олег оголосив Київ.
Князь Олег (? — бл. 912), імовірно, правив у 882—912 рр. Вважається, що він був варягом, який прийшов разом із Рюриком зі Скандинавії. Олег князював на Русі від імені сина Рюрика Ігоря. У літописах його називають як повновладним київським князем, так і лише воєводою Ігоря. Послідовно і наполегливо він підкорював східнослов'янські племінні союзи і княжіння, сприяючи перетворенню Русі на централізовану державу. Обставини смерті Олега остаточно не з'ясовані. За свідченням Нестора-літописця, князь помер після 911 р. від укусу гадюки, за іншою версією — загинув у поході.
Олег затверджував свою владу силою меча. За повідомленням літописця, 885 р. він обклав даниною полян, деревлян, сіверян та радимичів, а з тиверцями й уличами продовжував воювати. При цьому сіверян і радимичів він перед цим звільнив від сплати данини хозарам.
Князь Олег правив Руссю одноосібно, зосередивши всю владу у своїх руках. Він спирався на допомогу варязької дружини, яка виконувала доручення князя, чинила суд на місцях і збирала данину. Варяги здійснювали збір данини в найпримітивнішій насильницькій формі, яка мала назву полюддя.
Візантійський імператор Константин VII Багрянородний про збирання данини на Русі
Коли настає листопад, одразу ж їхні князі виходять з усіма росами з Києва і вирушають у полюддя, що йменується кружлянням, а саме до слов'янських земель деревлян, кривичів, сіверян та інших слов'ян, що є данниками росів. Годуючись там протягом усієї зими, вони починаючи з квітня, коли розтане крига на річці Дніпро, знову повертаються до Києва. Зібравши данину, варяги пливуть до Константинополя її продавати.
На підставі документа і наведеної картосхеми поясніть, чому збирання данини називали «кружлянням».
У 907 та 911 рр. Олег здійснив успішні походи на Візантію.
Полюддя — збирання князем із дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.
Необхідність у воєнних походах проти візантійців для нього, як і для інших руських князів, обумовлювалася тим, що Константинополь був для них головним центром збуту зібраної з підкорених племен данини. У 911 р. Олег знову послав своїх воїнів до стін Константинополя (у слов’янських літописах — Царгорода), оскільки візантійці порушували укладену раніше угоду. За новою угодою сторони несли рівну відповідальність за вчинені злочини (убивства, бійки, крадіжки), зобов’язувалися повертати полонених і втікачів та надавати допомогу торговельним суднам.
Розповідаючи про похід Олега на Константинополь, Нестор-літописець стверджує, що в ньому брали участь 80 тис. воїнів на двох тисячах човнів. Діставшись околиць Константинополя, Олег наказав прикріпити до лодій колеса. Коли повіяв погожий вітер, човни суходолом рушили до стін міста з того боку, де їх ніхто не чекав. Приголомшені раптовою появою війська русичів, візантійці запропонували їм укласти мирну угоду. Відповідно до цього договору, Візантія гарантувала руським купцям сприятливі умови для торгівлі, сплачувала викуп, обіцяла давати щорічну данину Києву та іншим руським містам. На знак своєї перемоги Олег прибив свій щит на воротах Константинополя.
Правління князя Ігоря. Після смерті Олега князювати на Русі почав син Рюрика — Ігор.
Князь Ігор (? — 945) продовжував справу свого попередника, наполегливо згуртовуючи східних слов'ян у єдину державу. На відміну від Олега, він діяв жорстокіше і відвертіше, зміцнюючи центральну владу. Завдяки широкомасштабним воєнним походам південний напрямок у його зовнішній політиці набув пріоритетного значення. Загинув Ігор під час повстання деревлян.
Князь Ігор розпочав своє правління боротьбою з деревлянами й уличами, які вийшли з покори Києву. Вогнем і мечем перемігши повсталих, Ігор наклав на них значно більшу, ніж раніше, данину. Після цього уличі залишили Середнє Подніпров’я і переселилися в межиріччя Дністра і Південного Бугу.
У 915 р. біля кордонів Русі вперше з’явилися нові кочівники — печеніги. Ігорю вдалося укласти з ними мирну угоду. Проте невдовзі вона була порушена через Візантію, яка підштов-
хувала печенігів до нападів на Русь. Ігор, як і його попередники, воював із Візантією. У 941 р. він організував грандіозний похід проти неї, залучивши, як пише літописець, 10 тис. ло-дій. Проте цей похід завершився поразкою: візантійці спалили флот русичів своєю палаючою сумішшю — «грецьким вогнем».
Печеніги — племена тюркського походження, що кочували в степах між Уралом та Дунаєм.
Внутрішня політика — перетворення, спрямовані на життя населення всередині держави.
Зовнішня політика — заходи, спрямовані на розвиток відносин з іншими державами.
Через три роки, зібравши ще більші сили, Ігор повторив похід, але цього разу битися не довелося. Візантійці відкупилися даниною, більшою за ту, яку отримав від них раніше князь Олег, та уклали нову угоду, яка підтверджувала основні торговельні інтереси руських купців на ринках Візантії. У 944 р. Ігор також здійснив похід на Закавказзя проти войовничих горців, які були союзниками візантійців. Унаслідок перемоги русичам вдалося оволодіти багатими містами Дербент, Шарван і Бердаа та з великою здобиччю повернутися додому.
Утримання великої дружини і здійснення далеких походів потребували значних ресурсів. Мабуть, саме це спонукало Ігоря спробувати, усупереч традиції, удруге додатково зібрати данину з деревлян. Унаслідок цього спалахнуло повстання. Очолювані князем Малом деревляни восени 945 р. розгромили дружину Ігоря і вбили самого князя. «Якщо внадиться вовк до овець,— пояснювали вони свій вчинок,— то повиносить по одній усе стадо, якщо не вб’ють його. Так і сей: якщо не вб’ємо його, то він усіх нас погубить». Смерть Ігоря знаменувала завершення початкового етапу становлення Русі.
□4 Походження назви «Русь». У «Повісті минулих літ» Нестор-літописець під 852 р. записав, що «стала називатися наша земля — Руська земля». Цю назву він використовував стосовно Київського князівства. Тривалий час дослідники сперечаються про походження назви «Русь». У літописах та інших давньоруських джерелах вона використовувалася в різних значеннях. Уперше назва «Русь» у писемних джерелах згадується під 839 р. при описі прибуття посольства русів до Константинополя.
За останніми дослідженнями, багато істориків схиляються до думки, що слово «русь» фінського або скандинавського походження і ним спочатку називали тих варягів, які становили дружину давньоруських князів. Поступово ці дружини поповнювалися слов’янами. Термін «русь» став поширюватися на всіх князівських дружинників узагалі. Оскільки князі правили, спираючись на дружину, то ті землі, які їм підпорядковувалися, дістали назву «Руська земля». У вузькому розумінні «Руською землею» були насамперед полянські землі в Середньому Подніпров’ї.
Коли після смерті Рюрика Олег захопив полянський Київ і проголосив його столицею єдиної держави, то її стали називати Руссю. Із того часу назва «Русь» (або «Руська земля») стала використовуватися в широкому розумінні для позначення всієї території, яку заселяли східні слов’яни, та утвореної ними держави.
Сучасні українські історики використовують стосовно держави із центром у Києві, яка в XI — на початку XII ст. об’єднувала східних слов’ян, назву «Русь-Україна». Першим цю назву використав у другій половині XIX ст. український історик М. Грушевський у своїй праці «Історія України-Руси».
«Повість минулих літ» про запрошення варягів на Русь
У рік 859. Варяги, приходячи із замор'я, брали данину з чуді, і з словен, і з мері, і з весі, і з кривичів. А хозари брали з полян, і з сіверян, і з в'ятичів...
У рік 862 р. Вигнали [чудь, словени, кривичі і весь] варягів за море, і не дали їм данини, і стали самі в себе володіти. І не було в них правди, і встав рід на рід, і були усобиці в них, і воювати вони між собою почали. І сказали вони: «Пошукаємо собі князя, який би володів нами.» Пішли вони за море до варягів, до русі. Бо так називали варягів — русь. Сказали русі чудь, словени, кривичі і весь: «Земля наша велика і щедра, а порядку в ній нема. Ідіть-но княжити і володіти нами». І вибралося троє з родами своїми, і з собою всю узяли русь.
Висновки. За правління Аскольда Київське князівство досягло розквіту і міжнародного визнання, перетворилося на осередок, навколо якого наприкінці IX ст. сформувалася єдина східнослов’янська державність.
• Князь Олег об’єднав Північну Русь із Південною в єдину державу, здійснював збирання східнослов’янських земель навколо Києва.
• Князь Ігор намагався зміцнювати владу Києва над східнослов’янськими княжіннями. При цьому для подальшого розвитку держави виникла потреба впорядкувати питання щодо розмірів і порядку збирання данини.
• «Руссю» спочатку називали варягів, потім землі полян, а згодом — об’єднану східнослов’янську державу.
860 р. 882 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар