Яка будова спинного мозку? Спинний мозок розташований у каналі хребта, утвореному дугами хребців. Він має вигляд довгої трубки. У дорослої людини спинний мозок завдовжки 41-45 см і приблизно 1 см завтовшки. Його маса становить усього 30-32 г. Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове. Ці ділянки відповідають виходу нервів, які прямують до верхніх і нижніх кінцівок.
Починається спинний мозок при основі черепа, де з’єднується з довгастим мозком (структурою головного мозку), а закінчується на рівні другого поперекового хребця пучком нервів, які відходять від нього. Тому він дещо коротший від хребта.
Ви вже знаєте, що від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів. Ділянку, від якої починається певна пара спинномозкових нервів, називають сегментом. У межах спинного мозку розрізнюють сегменти (мал. 140):
• шийні - від них беруть початок 8 пар спинномозкових нервів;
• грудні сегменти - 12 пар;
• поперекові сегменти - 5 пар;
• крижові сегменти - 5 пар;
• куприкові сегменти - 1 пара спинномозкових нервів.
Вивчимо будову спинного мозку під час виконання лабораторного дослідження.
Мал. 140. Відділи спинного мозку: 1 - вигляд збоку; 2 - зрізи через відповідні відділи
ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вивчення будови спинного мозку людини (за муляжами, моделями, пластинчастими препаратами)
Обладнання та матеріали: муляжі, моделі, скелет.
Розгляньте на поперечному зрізі спинного мозку білу та сіру речовину, спинномозковий канал.
На поперечному зрізі спинного мозку можна побачити, що він складається з білої (розташована ззовні) та сірої речовини. Волокна білої речовини з’єднують між собою різні ділянки спинного мозку та формують провідні шляхи, забезпечуючи двобічні зв’язки між ним та головним мозком.
У центрі спинного мозку проходить спинномозковий канал (діаметром до 1 мм), заповнений прозорою спинномозковою рідиною (мал. 141). Вона завдяки постійному обміну з кров’ю забезпечує живлення нервової тканини, постачаючи поживні речовини та виводячи продукти обміну. Крім того, спинномозкова рідина здійснює захисну функцію: у ній є особливі клітини, які знищують збудників хвороб.
Сіра речовина оточує спинномозковий канал, утворюючи на поперечному зрізі контур, що нагадує метелика чи літеру «Н» (мал. 141). Вона має виступи - роги, які поділяють білу речовину на ділянки з провідними нервовими шляхами (висхідними та низхідними) (знайдіть їх на мал. 141). По висхідних шляхах нервові імпульси прямують до головного мозку, а по низхідних - збудження передається від головного мозку до центрів спинного мозку, а від них - до робочого органа.
У передніх рогах розташовані тіла рухових нейронів, довгі відростки яких досягають скелетних м’язів. Ці відростки утворюють передні, або рухові, корінці (мал. 141). До задніх рогів підходять відростки чутливих нейронів, які утворюють задні, або чутливі, корінці. По них надходять нервові імпульси від рецепторів шкіри, м’язів, суглобів, внутрішніх органів. У грудному і поперековому відділах спинного мозку є ще й бічні роги.
Тіла чутливих нейронів розташовані за межами спинного мозку в потовщеннях — вузлах на задніх корінцях. В отворах між двома сусідніми хребцями передні та задні корінці злиті між собою в змішані спинномозкові нерви, відгалуження яких прямують до різноманітних органів. У сірій речовині розташовані переважно вставні нейрони, які забезпечують зв’язки між чутливими та руховими.
Мал. 141. Будова спинного мозку: 1 - біла речовина; 2 - сіра речовина; 3 - спинномозковий канал; 4 - руховий корінець; 5 - чутливий корінець
ЦІКАВО ЗНАТИ! Загалом у спинному мозку людини налічують близько 13 млн нейронів, з яких 97 % - вставні.
Які оболонки вкривають спинний мозок? Спинний мозок оточують три оболонки: тверда, павутинна та м’яка (мал. 142). Тверда оболонка розташована ззовні. Вона утворена щільною волокнистою сполучною тканиною. Глибше розташована павутинна оболонка, утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною. Безпосередньо до речовини мозку прилягає м’яка (судинна) оболонка. Вона також утворена волокнистою сполучною тканиною, але, на відміну від павутинної оболонки, містить сітку кровоносних судин. Разом з ними ця оболонка проникає в мозкову тканину. Всі три оболонки формують єдиний суцільний чохол, який оточує як спинний, так і головний мозок. Між павутинною і судинною оболонками є широкий простір, заповнений спинномозковою рідиною.
Мал. 142. Оболонки спинного мозку: 1 - м’яка; 2 - павутинна; 3 - тверда
Мал. 143. Колінний рефлекс. Завдання. Простежте шлях передачі збудження
Які функції спинного мозку? Спинний мозок виконує дві основні функції - рефлекторну та провідникову. Рефлекторна функція полягає в тому, що у спинному мозку розташовані важливі центри безумовних рефлексів. У них замикається значна кількість рефлекторних дуг. Кожний сегмент спинного мозку регулює діяльність шкіри, скелетних м’язів (крім м’язів голови) чи внутрішніх органів. Наприклад, центр сечовиділення розташований у крижовому відділі, центр розширення зіниць - у верхньому грудному сегменті, колінного рефлексу (мал. 143) - у поперековому відділі (цей рефлекс проявляється у підійманні ноги при різкому ударі по сухожиллю нижче колінної чашечки).
Ще одна функція спинного мозку - провідникова. Як ви знаєте, нервові волокна, які утворюють білу речовину, з’єднують різні відділи спинного мозку між собою та спинний мозок з головним. Нервові імпульси, що надходять у спинний мозок від рецепторів, по висхідних провідних шляхах передаються до головного мозку, а з нього по низхідних повертаються до спинного мозку, а звідти - прямують до робочих органів. Нервові волокна, які передають збудження від спинного мозку в головний, називають висхідними, а ті, які передають збудження в зворотному напрямку, - низхідними.
Нервові волокна, виконуючи провідникову функцію, забезпечують зв’язок й узгоджену роботу всіх відділів центральної нервової системи.
Отже, спинний мозок відіграє роль двостороннього провідного шляху між головним мозком і периферичною нервовою системою, а також керує простими рефлекторними діями (наприклад, відсмикування руки від гарячого предмета).
Діяльність спинного мозку перебуває під контролем головного, який регулює спинномозкові рефлекси.
Які бувають порушення діяльності спинного мозку? Порушення діяльності спинного мозку найчастіше пов’язані з травмами. Так, у разі перелому хребта порушуються зв’язки спинного мозку з головним. При цьому людина може говорити, повертати голову, їсти і пити, однак діяльність скелетних м’язів і чутливість ділянок тіла, які іннервуються сегментами спинного мозку, розташованими нижче місця ураження, повністю зникає. Наприклад, якщо ушкоджено спинний мозок у шийній частині, людина не здатна свідомо рухати ні руками, ні ногами - настає параліч. Це відсутність довільних рухів унаслідок ураження рухових центрів центральної нервової системи або рухових нервових шляхів центральної чи периферичної нервової системи.
Небезпечним захворюванням є запалення оболонок спинного мозку, яке супроводжується значним підвищенням температури тіла. Його здебільшого спричиняють мікроорганізми або переохолодження тіла. Це захворювання може привести до втрати чутливості та рухової активності.
Ключові терміни і поняття: спинний мозок, спинномозковий канал, вставні нейрони, рефлекторна та провідникова функції спинного мозку.
УЗАГАЛЬНИМО ЗНАННЯ
• Спинний мозок - частина центральної нервової системи, що має вигляд довгої трубки, розташованої у каналі хребта. Від нього відходить 31 пара спинномозкових нервів. Ділянку, з якої починається кожна пара цих нервів, називають сегментом. Біла речовина спинного мозку розміщена ззовні, а під нею - сіра речовина. У центрі проходить канал, заповнений спинномозковою рідиною. Спинний мозок виконує провідникову та рефлекторну функції.
Головний мозок міститься у мозковій частині черепа. Маса головного мозку дорослої людини у середньому становить
- довгастий мозок;
- середній мозок;
- задній мозок (міст і мозочок);
- проміжний мозок;
- кінцевий мозок (великі півкулі мозку).
Стовбур мозку складають: довгастий мозок, міст, середній мозок і проміжний мозок. Звідси виходять
Довгастий мозок є продовженням спинного мозку. Він виконує рефлекторну і провідникову функції.
У довгастому мозку знаходяться такі центри:
- дихальний;
- травлення і обміну речовин;
- серцевої діяльності;
- судиноруховий;
- безумовних харчових рефлексів;
- захисних рефлексів (кашлю, чхання, кліпання, сльозовиділення);
- центри зміни тонусу деяких груп м'язів і положення тіла.
Мозочок відіграє основну роль у підтримці рівноваги тіла, координації рухів і підтримці тонусу м'язів. Хоча мозочок і пов'язаний з корою головного мозку, його діяльність не контролюється свідомістю.
Основні функції мозочка:
- регуляція пози тіла і підтримка м'язового тонусу;
- координація повільних довільних рухів з позою всього тіла (ходьба, плавання);
- забезпечення точності швидких довільних рухів (писання).
У середньому мозку містяться ядра, які регулюють напругу м'язів, або м'язовий тонус. Імпульси, що йдуть від ядер забезпечують співвідношення тонус м'язів згиначів і розгиначів. Через середній мозок проходять рефлекторні дуги орієнтовних рефлексів на зорові і звукові роздратування. Вони проявляються у поворотах голови і тіла в сторону світлових або звукових подразників. Бере участь у регуляції станів неспання і сну, виникнення емоцій.
У проміжному мозку перебувають підкоркові центри зору і слуху.
Вегетативна нервова система
Чи знаєте ви людей, які можуть керувати своїм диханням, кровообігом, обміном речовин?
Як вам уже відомо, за функціональними особливостями нервову систему поділяють на дві частини — соматичну та вегетативну. Пригадайте, що таке соматична нервова система.
Будова та функції вегетативної нервової системи. Вегетативна нервова система — частина нервової системи людини, яка керує роботою внутрішніх органів, впливає на обмін речовин і ріст (іл. 109). Вона регулює функції організму автономно, на які майже не можна довільно впливати (підсилювати або послаблювати), наприклад, процеси травлення, дихання, робота залоз зовнішньої та внутрішньої секреції тощо.
Вегетативна нервова система, як і соматична, має центральні та периферичні частини. Центри (ядра) вегетативної нервової системи розміщені в різних відділах центральної нервової системи: середньому і довгастому відділах головного мозку, грудинно-поперековому та крижовому сегментах спинного мозку. Периферична частина включає нерви, вузли та сплетення, що відходять від цих центрів.
Вегетативна нервова система сприймає подразнення, які передаються до її центрів по чутливих нервах, які є спільними для вегетативної та соматичної нервової системи. Рухові нервові волокна вегетативної нервової системи тонкі, діаметр їх — 2-7 мкм; збудження до органів-виконавців вони несуть зі швидкістю 10 м/с, що в 10 разів менше за швидкість у соматичних волокнах.
Ці волокна, на відміну від соматичних, складаються не з одного, а з двох послідовно з’єднаних нейронів. Тіло першого нейрона, як і рухового, міститься в сірій речовині центральної нервової системи, а другого — у нервових вузлах периферичної нервової системи.
Вегетативна нервова система має два відділи: симпатичний і парасимпатичний, які діють протилежно: підвищена активність одного з них зумовлює гальмування іншого (іл. 109).
Іл. 109. Вегетативна нервова система людини
Роль вегетативної нервової системи в роботі внутрішніх органів людини. Симпатична нервова система посилює діяльність органа в умовах, які потребують мобілізації фізичних сил. Вона проявляє свою дію в надзвичайних ситуаціях за значного фізичного та емоційного напруження. Результат цієї дії — зростання забезпеченості органів, що працюють, киснем і поживними речовинами. Центральна частина симпатичного відділу міститься в сірій речовині спинного мозку — шийного, усіх грудних і кількох верхніх поперекових сегментах. Периферична частина симпатичного відділу включає нервові волокна й симпатичні вузли.
Нервові волокна виходять з нервових центрів у складі передніх корінців спинномозкових нервів, а у вузлах утворюють синапси з нейронами, які прямо пов’язані з органами. Нервові вузли розташовані з обох боків хребта. Частина з них утворює два ланцюги, з’єднані один з одним, а частина — нервові сплетення (іл. 109).
Парасимпатична нервова система забезпечує відновлення ресурсів, витрачених під час роботи, і регулює нормальну життєдіяльність людського організму в стані спокою та під час сну. Центральна частина парасимпатичного відділу міститься в ядрах сірої речовини довгастого й середнього відділів стовбура головного мозку та у 2-4 сегментах куприкового відділу спинного мозку. Периферична частина парасимпатичного відділу включає нервові волокна кількох черепно-мозкових (зокрема, блукаючого) та спинномозкових (куприкових сегментів) нервів. Їхні нервові вузли розміщені в стінках внутрішніх органів або поблизу них.
Більшість внутрішніх органів мають подвійну іннервацію — у них наявні нервові волокна як симпатичного, так і парасимпатичного відділів. Ці волокна здійснюють на органи взаємопротилежний вплив, завдяки чому забезпечується пристосованість організму до мінливих умов існування (див. табл. 6). Так, під час роботи чи фізичного навантаження зростає частота дихання і серцебиття, розширюються кровоносні судини серця і головного мозку, що сприяє забезпеченню їх киснем. Сповільнення при цьому рухової активності органів травлення забезпечує краще засвоєння вже розщеплених поживних речовин.
Рівень активності вегетативної нервової системи залежить від фізичного та психо-емоційного напруження. Узгодження діяльності симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи забезпечують центри підкіркових структур головного мозку. Регуляцію функцій цілісної вегетативної нервової системи здійснює кора великого мозку.
Таб
Вплив вегетативної нервової системи на діяльність організму
Органи | Відділ вегетативної нервової системи | |
або функції | Симпатичний | Парасимпатичний |
Серце | Прискорює і підсилює | Уповільнює і послаблює |
скорочення | скорочення | |
Кровоносні судини | Звужує | Не впливає або розширює |
черевних органів | (у певних органах) | |
Кровоносні судини серця | Розширює | Звужує |
і головного мозку Кров’яний тиск | Підвищує | Знижує |
Легені, бронхи | Розширює бронхи, легені, збільшує частоту дихальних рухів | Звужує бронхи, легені, зменшує частоту дихальних рухів |
Залози: слинні, травні, шлунку та кишечнику | Зменшує виділення слини й травного соку | Збільшує виділення слини й травного соку |
Рухова активність шлунку та кишечнику | Зменшує | Збільшує |
Печінка | Викликає розщеплення глікогену до глюкози | Викликає синтез глікогену з глюкози |
Жовчний міхур | Викликає розслаблення | Викликає скорочення |
Обмін речовин | Підсилює | Зменшує |
Зіниці ока | Розширює | Звужує |
Шкіра | Посилює потовиділення, спричинює виникнення «гусячої шкіри» | Не діє |
- Вегетативна нервова система: симпатична, парасимпатична. Регуляція роботи внутрішніх органів
1. У чому доцільність розподілу функцій між соматичною та вегетативною нервовими системами? 2. Схарактеризуйте симпатичну та парасимпатичну частини вегетативної нервової системи за такими ознаками: центральна частина, периферична частина, контроль функцій. 3. Як впливає симпатична нервова система на серце й шлунок? 4. Як парасимпатична нервова система змінює кров’яний тиск? 5. Чим зумовлена взаємна протилежність симпатичних та парасимпатичних впливів на певні органи? 6. Наведіть приклади того, як рівень активності вегетативної нервової системи залежить від фізичного та психо-емоційного напруження. 7. Поясніть вислів Гіппократа «Людське тіло є лікарем своїх недуг». 8. Чому в метеозалежних людей у відповідь на зміни погоди реагують різні системи органів? 9. Доведіть роль вегетативної нервової системи у регуляції роботи внутрішніх органів залежно від фізичного навантаження. Виміряйте артеріальний тиск, ЧСС та частоту дихання у стані спокою та після 20 присідань. Як змінились величини після навантаження та відпочинку? Чим це зумовлено? Який показник швидше повертається до норми: кров’яний тиск, частота дихання чи серцебиття?
Профілактика захворювань нервової системи
Захворювання нервової системи можуть бути спадковими або зумовлені чинниками навколишнього середовища. Серед спадкових нервових захворювань найвідомішими є епілепсія, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, мігрень та інші.
Епілепсія — це неврологічні розлади, що характеризуються виникненням судом. Причинами епілепсії можуть бути спадкові порушення, а також пухлина чи запалення головного мозку або травма голови.
Захворювання мігрень зумовлене спазмом мозкових судин, який виникає періодично. Проявами мігрені, крім головного болю, є запаморочення, порушення зору, нудота та іноді блювання. Мігрень періодично виникає в 10 % населення.
Інсульт — це порушення кровопостачання головного мозку, що супроводжується крововиливом у тканини мозку (мал. 96). Зовнішніми проявами інсульту є виникнення асиметрій на обличчі: зморшок на лобі, опускання однієї брови або кута рота (мал. 97).
Нервова система вразлива й до інфекцій. Інфекційні захворювання нервової системи розвиваються внаслідок дії різних вірусів, бактерій, грибків і паразитів. Інфекційні захворювання особливо небезпечні, адже вони вражають, перш
за все, відділи головного мозку, рідше — периферичну нервову систему та спинний мозок.
Серед інфекційних захворювань нервової системи — такі небезпечні хвороби, як менінгіт та енцефаліт. їхніми симптомами є висока температура тіла, порушення свідомості, сильний головний біль, нудота і блювота.
Менінгіт — це інфекційне запалення оболонок головного мозку {мил. 98). Розрізняють вірусну й бактеріальну форми менінгіту. За проявами ця хвороба нагадує грип.
Менінгітом частіше хворіють діти, оскільки в них недостатньо розвинутий імунітет.
Менінгіт може викликати небезпечні ускладнення та наслідки: періодичні головні болі, зниження слуху, зору, запаморочення, епілептичні напади, які можуть тривати кілька років або залишитися на все життя.
Травматичні ушкодження структур нервової системи виникають унаслідок травм, ударів або стиснення головного чи спинного мозку. Наслідками травм головного мозку є струс мозку. Його ознаками є головний біль, розлади свідомості, нудота та блювота, втрата пам’яті, зниження чутливості тощо.
Хвороби нервової системи поділяться на органічні, викликані порушенням будови її структур, та функціональні, що виникають унаслідок порушення діяльності її структур.
У випадку функціональної хвороби нервова система не пошкоджується, розлад її діяльності може мати тимчасовий характер, що не становить небезпеки для життя хворого й піддається лікуванню. Такими захворюваннями є неврастенія (нервове виснаження), істерія та інші.
Виникнення хвороб нервової системи людина здебільшого може попередити, проводячи профілактичні заходи.
ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. Щоб уникнути захворювань нервової системи, слід вчасно діагностувати та лікувати інфекції, вести здоровий спосіб життя, відмовившись від алкоголю і наркотиків, повноцінно харчуватися, уникати стресів і перевтоми.
У разі виникнення будь-яких тривожних симптомів слід обов’язково звернутися до лікаря. Впливають на нервову систему недостатнє харчування, відсутність вітамінів, серцеві, ниркові та ендокринні захворювання.
Нерідко захворювання нервової системи можуть розвиватися під впливом різних хімічних речовин: наркотиків, антидепресантів, етилового спирту, отрут тваринного й рослинного походження. Отруєння антибіотиками, важкими металами (ртуттю, миш’яком, свинцем, вісмутом, марганцем, та ін.) також можуть призвести до нервових розладів. Тому не слід користуватися цими речовинами без консультацій з фахівцями. Якщо в кімнаті розлилася ртуть, необхідно вийти з неї та викликати службу МНС.
Профілактичними заходами, що запобігають виникненню хвороб нервової системи, є загартовування людини (повітряне, водне), фізична праця, фізичні вправи, спорт, здоровий спосіб життя, раціональне харчування. Крім цього, необхідно уникати застуд, надмірних стресових ситуацій тощо.
Захворювання нервової системи можуть бути зумовлені спадковими чинниками та навколишнім середовищем.
Хвороби нервової системи поділяються на органічні (порушення будови) та функціональні (порушення діяльності).
Важливими профілактичними заходами запобігання нервовим хворобам є загартовування організму, здоровий спосіб життя та уникнення стресів і перевтоми.
Контрольні запитання
1. Чим зумовлені хвороби нервової системи?
2. Чому органічні хвороби є більш важкими в порівнянні з функціональними?
3. Що таке інсульт?
4. Що є причиною захворювання на менінгіт?
5. Як запобігти хворобам нервової системи?
6. Чому хвороби нервової системи є дуже небезпечними?
Завдання
Який спосіб життя допоможе людині запобігти виникненню хвороб нервовоїсис-теми? Зобразіть складові такого способу життя у вигляді схеми чи на малюнку.
Корисно знати
Самопочуття людини та її поведінка визначаються роботою внутрішніх органів. Коли внутрішні органи злагоджено працюють, людина не відчуває їх. Вона сповнена сили, бадьорості й здоров’я. Проте коли виникають захворювання, людина відчуває біль у серці, легенях, шлунку тощо. Це пояснюється тим, що хворі органи сповіщають центральні відділи нервової системи про збої чи порушення в їх роботі.
Нерідко глибокі нервові потрясіння можуть спричинити виникнення хвороб внутрішніх органів. Так, іноді захворювання на цукровий діабет
може бути спровоковане сильним нервовим потрясінням або стати наслідком довготривалого стресу. Це відбувається в результаті того, що нервові потрясіння призводять до надмірних збуджень центрів кори головного мозку, які регулюють діяльність підшлункової залози. Остання продукує інсулін, що регулює рівень цукру в крові людини.
Науково доведено, що серед причин, які вкорочують життя людини, є постійні стреси, страхи, заздрість, образи та злість. Ці стани викликають у людини негативні емоції, які й провокують появу різних хронічних хвороб.
Навпаки, люди, що є оптимістами, частіше відчувають позитивні емоції, бувають веселими та радісними. Вони легко переносять різні хвороби, а тому живуть довше.
Немає коментарів:
Дописати коментар