Що треба знати про туберкульоз?

 Останнім часом почастішали  випадки захворювання на туберкульоз, виникли серйозні проблеми з лікування. На туберкульоз можуть захворіти люди різного віку. Населення мало інформоване про ті форми захворювання, які зараз зустрічаються найчастіше. Початкові стадії пропускаються і лікування починається в запущених випадках, коли вже його ефективність набагато нижча.

Туберкульоз (застаріла назва сухоти, бугорчатка) – інфекційне захворювання, яке характеризується виникненням у різних органах, головним чином в легенях, специфічних запальних змін. Дані розкопок і найдавніші документи писемності свідчать про те, що туберкульоз має такий вік, як і людина. У 1882 році видатним вченим Р. Кохом були відкриті збуджувані туберкульозу – мікробактерії, які мають довгасту форму (палички Коха). Давно було помічено зв’язок захворювання на туберкульоз з умовами життя людини, можливість його швидкої прогресуючої течії зі смертельним кінцем. Туберкульоз – одна із найпоширеніших на земній кулі захворювань, масштаби цього соціального зла і сьогодні дуже великі. Погіршення матеріальних умов і ослаблення уваги до цього захворювання призвели до значного зростання випадків захворювання на туберкульоз в Україні, почастішали важкі і запущені форми.

Основним джерелом зараження є хвора людина. Найчастіше туберкульоз розповсюджується повітряно-краплинним шляхом, коли при кашлі і чханні дрібні краплини мокроти і слини, що містять мікробактерії, потрапляють в довкілля, в повітря, яке вдихають оточуючі, на домашні речі, на шкільне обладнання. Потрапивши в довкілля, збуджувані туберкульозу можуть дуже довго зберігати життєдіяльність, особливо в слабо освітлених місцях. Тривале збереження туберкульозної палички і після висихання мокроти не втрачає можливості контактно-побутового зараження туберкульозом через посуд, одяг, іграшки, книги, зошити. При сухому прибиранні приміщення, при струшуванні речей, в транспорті в дихальні шляхи можуть проникнути живі мікробактерії туберкульозу. Найчастіше туберкульозна паличка потрапляє в організм людини дихальними шляхами, але можна заразитися і через шлунково-кишковий тракт, вживаючи інфіковане молоко, через подряпини на шкірі у доярок, працівників м’ясокомбінатів, що мають справу з інфікованою худобою.

Крім людей, на туберкульоз хворіють домашні тварини, в основному велика рогата худоба, домашня птиця (кури, індички). Нині почастішали випадки захворювання на туберкульоз домашніх тварин. Хвороба передається через молоко і молочнокислі продукти від хворих корів і через яйця від хворих курей. Звичайне кип’ятіння молока не завжди знищує туберкульозну паличку, тому на стихійних ринках молочні продукти купувати не варто, це стосується і молочнокислих продуктів.

Розрізняють відкриту і закриту форми туберкульозу. При відкритій формі в мокроті хворого виявляються мікробактерії туберкульозу. Якщо хворий не дотримується запобіжних засобів, він стає заразним для оточуючих. Зараження може статися не тільки при тривалому контакті з таким хворим, але і при випадковій короткочасній зустрічі. У цьому відношенні туберкульоз відноситься до високо контагіозних інфекцій, і хворі з відкритими формами туберкульозу підлягають госпіталізації і негайному лікуванню. При закритій формі туберкульозу мікробактерії в мокроті не виявляються, і такі хворі не є небезпечними для оточуючих. По спадковості туберкульоз не передається, як правило, діти хворих батьків народжуються здоровими. У більшості людей зараження туберкульозом відбувається в дитинстві. Коли в організмі дитини відбуваються незначні зміни, наявність мікробактерій веде до підвищеної стійкості до туберкульозу, тобто з’являється імунітет. Захворювання туберкульозом розвивається при зниженні стійкості організму внаслідок інших перенесених хвороб, при незадовільних санітарно-побутових умовах, при тривалому контакті з хворим, у якого відкрита форма туберкульозу, при поганому харчуванні, коли в організм в недостатній кількості поступають білки і вітаміни.

Найчастіше хворіють діти раннього віку, у яких слабо розвинений імунітет, підлітки в період статевого дозрівання також є групою ризику в зв’язку з нестійкою нервово-ендокринною регуляцією, або ж люди немолоді, у яких стійкість  організму до інфекції знижена. На туберкульоз нерідко хворіють наркомани, у яких організм особливо сприйнятливий до всіх видів захворювань.

Оскільки в організм людини туберкульозні збуджувані частіше потрапляють через дихальні шляхи, вони, насамперед, вражають легені: у тканинах виникає запалення у вигляді дрібних горбиків або більш великих палахів. Ці вогнища під впливом бактерійних токсинів можуть зазнавати казеозного розпаду з утворенням порожнин, каверн, у хворого починається виділення великої кількості мокроти з кровохарканням. Якщо стійкість організму достатня, вогнища запалення можуть розсмоктатися, ущільнитися за рахунок відкладення в них кальцію, навколо вогнищ утвориться щільна капсула. При своєчасному лікуванні каверни можуть гоїтися з утворенням рубця. Окремі форми туберкульозу оперують.

Крім легеневого туберкульозу, що протікає з температурною реакцією, із загальною інтоксикацією, з місцевими специфічними ураженнями легень, існують так звані поза легеневі форми туберкульозу: туберкульоз кісток і суглобів, хребта, який вимагає тривалого і складного лікування і може призводити до каліцтв; туберкульоз лімфатичних вузлів (шийних, пахвових, пахових); туберкульоз нирок і моче статевої системи. Такі випадки не є рідкістю; все частіше став виявлятися туберкульоз кишечника в запущених стадіях, що вимагає хірургічного втручання; раніше досить часто зустрічався туберкульоз шкіри, який називали золотухою, особливо небезпечний туберкульозний менінгіт (враження мозкових оболонок). Для виявлення туберкульозу в дитячому віці проводять реакцію Манту. Велике значення має масове флюорографічне обстеження населення, при невеликих променевих навантаженнях і невеликій витраті часу воно дозволяє виявляти різні патологічні процеси в легенях, зокрема і пухлини. Для встановлення діагнозу туберкульозу використовуються різні лабораторні і інструментальні дослідження, діагностикою і лікуванням туберкульозу займаються фтизіатри.

Недотримання хворим лікарських порад, нерегулярний прийом ліків, порушення режиму, вживання наркотичних засобів зменшує ефект лікування, призводить до розвитку стійких нечутливих до ліків форм мікробактерій, що і спостерігаються все частіше в наш час. Сьогодні проблема лікування хворих на туберкульоз непроста. Куріння сприяє рецидиву захворювання, алкоголізм створює великі труднощі в лікуванні хворого.

Профілактика цього захворювання включає соціальну санітарну і специфічну профілактику. У соціальній профілактиці велике значення мають умови життя населення, ліквідація проблеми безпритульності, підвищення загальної культури населення, широке впровадження санітарних знань. Санітарна профілактика включає комплекс заходів щодо попередження зараження туберкульозом: періодична перевірка школярів, студентів, виявлення відкритих форм туберкульозу і переведення хворих в безпечні для оточуючих місця. Оздоровлення дітей, що проживають в сім’ях, де є туберкульозні хворі, та інші заходи.

Специфічна протитуберкульозна профілактика проводиться вакциною БЦЖ обов’язково всім новонародженим. Вакцинуються також підлітки і дорослі. Тривалість дії вакцини 4 – 5 років, після чого імунітет поступово гасне, тому проводиться періодична ревакцинація.

Хворому на туберкульоз необхідно виконувати всі правила особистої гігієни, про які його детально інформує лікар. Лікування на туберкульоз тривале і не завжди ефективне: чим раніше поставлений діагноз, тим успішнішим буде результат. На сьогодні багато випадків звернення хворих за медичною допомогою в запущених стадіях, коли не тільки вилікувати повністю, але і врятувати життя не вдається. Молодим завжди потрібно пам’ятати про це захворювання і виконувати запобіжні заходи.