Для допитливих підлітків та молоді Стать та статеві взаємини

 Усе життя людей побудовано на взаємних стосунках (між рідними, друзями, колегами тощо), але стосунки між жінками та чоловіка­ми є найскладнішими в людській природі. За своїм змістом вони можуть бути різними:

ділові, дружні, статеві і знаходять свій прояв у таких формах, як співпраця, дружба, зако­ханість, кохання.

Однією з важливих складових у стосун­ках між чоловіками та жінками є сексу­альність.

Доволі часто ми чуємо: "сексуальність", "сексуальний чоловік", "сексуальна жінка" тощо. Але що це таке - мало хто розуміє.

Сексуальність - це сукупність внутрішніх і зовнішніх ознак, які роблять одну людину привабливою для іншої і є найскладнішим природним феноменом, властивим тільки лю­дям, що проходить через усе життя.

Напевно й ти замислювався над тим, що таке сексуальність, кохання, статеві стосунки,

намагаючись отримати відповіді на запитан­ня, що тебе цікавлять. Все те, що відбувається з тобою - зміни тіла, поява нових відчуттів, на­строю, емоцій і взаємин з іншими, не завжди зрозумілих тобі - це і є прояви сексуальності.

Людина може нічого не знати про сексу­альність або вважати, що Ті в неї немає. Але насправді сексуальність є в кожного. Тому на­ша подальша розмова саме про це.

Фізичний розвиток. Статеве дозрівання

Належність до певної статі визначається відповідними ознаками.

Розрізняють первинні та вторинні статеві ознаки, які формуються в процесі розвитку людини. Генетична стать майбутньої дитини закладається під час запліднення, що й зу­мовлює розвиток внутрішніх і зовнішніх ста­тевих ознак вже з моменту запліднення. Пік фізичного розвитку та статевого дозрівання (стан організму, здатного до репродукції) припадає на підлітковий вік. Вважається, що цей період починається приблизно з 10 - 12 років і продовжується до 18 років і далі, але в кожної людини термін початку та закінчення   цього періоду різний. Крім того дівчата роз­виваються значно швидше, ніж хлопці.

У підлітковому віці в організмі відбува­ються зміни, що призводять до статевої, фізичної та психічної зрілості.

Першими проявами статевого дозрівання можна вважати появу вторинних статевих оз­нак. У хлопців помітно збільшується темп рос­ту та розміри статевого члена і яєчок (що іноді супроводжується болісними відчуття­ми), з'являється волосся на лобку, під пахва­ми, а пізніше - на обличчі. Відбувається зміна голосу. В багатьох юнаків у цей період відмічається нагрубання та підвищення чутли­вості грудних залоз, активізується діяльність потових і сальних залоз, що часто призводить до виникнення юнацьких вугрів.

У дівчат відбувається активний ріст кісток тазу й округлення стегон, збільшення молоч­них залоз, ріст волосся на лобку і під пахва­ми. Як і в хлопців можуть з'являтись на об­личчі вугри.

У період статевого дозрівання відбува­ються також зміни в репродуктивній системі. Статеві органи збільшуються в розмірі та ви­робляють особливі статеві клітини (яйцеклітини у дівчат і сперматозоїди у хлопців), злиття яких призводить до запліднення та розвитку плоду. Деякі з цих процесів відбува­ються всередині організму і проходять не­поміченими. У хлопців зовнішньою ознакою статевого дозрівання є полюції: виділення сімені з статевого члена, що відбувається під час еротичних снів і можуть супроводжува­тись приємними сексуальними відчуттями. У дівчат процес статевого дозрівання стає помітним тоді, коли зростають груди та почи­нається менструація.

І в хлопців, і в дівчат при статевому дозріванні виникає особливе психологічне почуття, що називається статевим потягом. З'являється бажання ласки, статевих сто­сунків. Тому багато молодих людей почина­ють своє статеве життя саме в цьому періоді.

Але необхідно пам'ятати про можливі не­гативні наслідки раннього початку статевого життя: небажану вагітність, інфекції, що пе­редаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД. Та всього цього можна уникнути, знаючи про альтернативні форми статевих зносин і про засоби запобігання цим негативним явищам.

Альтернатива...

Природно, що сексуальність людини завжди реалізовується через сексуальну ак­тивність. Але засоби реалізації цієї активності бувають різними. Серед них можна вибрати те, що, з одного боку, допоможе уникнути різних проблем, а з іншого - привнесе гар­монію у взаємовідносини.

Багато молодих людей, розмірковуючи над тим, чи варто починати статеве життя, ча­сто роблять свій вибір на користь утримання. Адже коли ти почуваєш себе не готовим до сексуальних стосунків, відповідальнішім буде їх відкласти.

Однією з альтернативних форм сексуаль­ної активності є петтінг. Цим словом назива­ють взаємні обійми, поцілунки, пестощі, які призводять до сексуального збудження та от­римання насолоди без статевого акту. Петтінг особливо розповсюджений у країнах, де ви­соко ціниться кохання, повага один до одно­го, вірність, чистота стосунків, відпові­дальність за себе та свого партнера.

Починати статеве життя чи поки що утри­матись - це вибір, який ти маєш зробити сам. По суті - це вільний вибір. І все більше твоїх однолітків роблять його на користь утриман­ня від сексу до шлюбу. Це не означає, що тре­ба відмовитися від сексу НАЗАВЖДИ. Про­сто - всьому свій час. Однак бувають ситуації, коли на тебе тиснуть. Пам'ятай, що часто сло­во "ні!", відмова від "привабливих" пропо­зицій демонструє зрілість і міцність характе­ру, а не м'якість чи нерішучість. Уміння сказа­ти "ні!" в серйозній або жартівній формі - ду­же важливе вміння в житті. І його треба ви­робляти.

Якщо ж ти вже маєш статеві стосунки, то слід дотримуватися концепції "безпечного сексу", тобто користуватися презервативом у всіх випадках сексуальних контактів і засто­совувати так звані альтернативні форми ста­тевих стосунків.

Найважливіше правило -  думай про "безпечний секс" ДО, а НЕ ПІСЛЯ статевого акту.

Пам'ятай: ти несеш відповідальність не тільки за себе самого, а й за ту людину, з якою маєш статеві стосунки.

Ти, напевно, вже й сам знаєш, що будь - який досвід може бути не тільки корисним, а й негативним, часто гірким. У спорті, напри­клад, це - переломи, травми, невдачі... Стате­ве життя теж може принести не тільки радість і насолоду, а й біль і розчарування. Причому біль у прямому розумінні цього слова. Ти, ма­буть, здогадався, що мається на увазі. Йдеть­ся про інфекції, що передаються статевим шляхом, у тому числі ВІЛ/СШД, а також про небажану вагітність та аборт. Поговоримо де­тальніше про небажану вагітність.

Вагітність - одна з найважливіших подій у житті жінки, що несе з собою щастя, коли партнери чи подружжя очікували її. А якщо вони цього не очікували? Що робити, якщо вагітність сталася випадково? Тоді вагітність із радісної події перетворюється на пробле­му, а для декого і на трагедію. Постає вибір:

переривати вагітність чи народжувати дити­ну? Але дитина - це велика відповідальність і копітка праця. Тому нерідко одним з способів "вирішення" цієї проблеми серед молоді є аборт.

Деяким необізнаним з цим питанням лю­дям процедура аборту (штучного переривання вагітності) уявляється досить простою, практично безболісною і такою, що не має жодних негативних наслідків. Насправді ж це не так. Аборт - це хірургічна операція, під час якої вміст матки видаляється за допомогою спеціальних інструментів. Тому тут є все - фізичний і духовний біль, а також можливі серйозні наслідки. Уявіть собі, що з самого початку вагітності організм жінки починає пе­ребудовуватись для роботи в іншому режимі:

по-іншому починають працювати гормональ­на система, внутрішні органи, змінюється склад крові. Але раптом відбувається різке втручання в цей процес. Організм молодих дівчат сам по собі ще не зрілий, а відтак і не­гативні наслідки аборту в них можуть бути складнішими.

Будь-який аборт - це ризик того, що жінка не зможе мати дітей у майбутньому, особли­во, якщо абортом закінчується перша вагітність, не кажучи вже про можливість та­ких наслідків як сильна кровотеча, інфікуван­ня матки з подальшим запаленням тощо. Нерідко виникають порушення менструальної функції, спостерігається підвищена драт­ливість, швидка втома, безсоння. Особливо небезпечним є аборт у разі першої вагітності, коли ускладнення бувають значно частіше. Крім того, жінка, яка робила аборт, нерідко має проблеми під час наступ­них пологів.

Після аборту жінка може перебувати в пригніченому стані. І якщо проблему фізич­них наслідків допомагають вирішувати лікарі, то хто допоможе подолати емоційний стрес? Адже він теж значний, тому що аборт - це завжди загублення нового життя. Особливо ж небезпечними є кримінальні аборти (аборти, що робляться за межами медичних закладів), що створюють велику загрозу для життя са­мої дівчини.

Відповідно до законів України, дівчина до 16 років не може зробити аборт без письмо­вої заяви її батьків, що для багатьох дівчат є додатковою проблемою, оскільки не завжди вони можуть чи хочуть сказати про це бать­кам.

Слід пам'ятати, що багато молодих лю­дей, розмірковуючи над тим, чи варто почина­ти статеве життя, часто роблять свій вибір на користь утримання від нього. Адже коли ти почуваєш себе не готовим до сексуальних

стосунків, відповідальніше буде їх відкласти.

Якщо ж ти все таки вирішуєш вступити у статеві стосунки, варто проконсультуватися зі спеціалістом щодо вибору методів запобіган­ня небажаній вагітності і ІПСШ.

Що таке ІПСШ, ВІЛ, СНІД та як від них уберегтися?

Слід пам'ятати, що при статевих контактах завжди існує ризик зараження інфекціями, які передаються статевим шляхом (ІПСШ), у тому числі й ВІЛ (вірус імунодефіциту людини), який через деякий час призводить до розвитку СНІД (синдрому набутого імунодефіциту, тобто хво­роби), однієї з найважливіших проблем, з якою зіткнулося людство.

ВІЛ, як і інші віруси, наприклад, грипу чи герпесу, дуже малий мікроорганізм, який не­можливо побачити за допомогою звичайного мікроскопу. Для своєї життєдіяльності вірус має проникнути в живу клітину. У випадку ВІЛ - це імунні (захисні) клітини людини, в яких вірус живе та розмножується і водночас руйнує, зни­жуючи тим самим здатність організму людини до боротьби з інфекцією.

Носії ВІЛ протягом  тривалого часу можуть виглядати і почувати себе здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються простудні симптоми  (ознаки). Потім настає прихований період, який може тривати рока­ми, коли вірус себе не виявляє. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почуває себе добре і, не підозрюючи що в неї ВІЛ-інфекція, може за­ражати інших. Та з часом імунна система все більше ослаблюється, вірус сильнішає, а ос­лаблений ВІЛ-інфекцією організм уже не може боротися з інфекціями як раніше.

Існує ТРИ основних шляхи передачі ВІЛ-інфекції від однієї людини до іншої:

• при статевому контакті з ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні виділен­ня (виділення з піхви) інфікованої людини по­падають на слизові оболонки піхви, статевого члену, ротової порожнини, шлунку або пря­мої кишки іншої людини, звідки вірус прони­кає у кров;

• коли цілісність шкіри порушується гострим предметом (голкою, бритвою або інструмен­том для нанесення татуювання), який перед цим використовувала інфікована людина і  кров якої залишилась на ньому. Ризик інфіку­вання ВІЛ найбільший при повторному корис­туванні шприцом чи голкою для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а та­кож при переливанні крові, що містить ВІЛ;

• під час вагітності або пологів плоду від інфікованої матері, а також після народження дитини через молоко матері.

Вірус імунодефіциту людини НЕ ПЕРЕ­ДАЄТЬСЯ через:

• спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом;

• рукостискання;

• обійми;

• дверні ручки та спортивні снаряди;

• спільне користування фонтанчиком для пит­ної води;

• посуд, їжу;

• чхання та кашель;

• контакти в громадському транспорті (напри­клад, у "години пік");

• монети та паперові гроші;

• постільну та натільну білизну;

• домашніх тварин;

• комарів та інших ком

• рушники, мило, мочалку;

• туалети (унітази);

• плавання в басейні;

• поцілунки.

Крім того, статевим шляхом можлива пе­редача не тільки ВІЛ, а й інших інфекцій (де­які з них ще називають "венеричні захворю­вання"). До них належать сифіліс, гонорея, хламідіоз, тріхомоніаз, генітальний герпес, гепатит В, гострокінцева кондилома та інші.

На сьогодні відомо понад 40 збудників хво­роб, які передаються статевим шляхом.

На відміну від інших інфекцій ІПСШ у більшості випадків пов'язані з небезпечною поведінкою. Легковажність, нестриманість, безвідповідальність, небажання чи не­здатність передбачити та врахувати наслідки своєї поведінки часто призводять до інфіку­вання людини ІПСШ.

Зазвичай у людей, які заразилися на ІПСШ, усе відбувається за стандартною схе­мою: статевий контакт, нічого підозрілого не відчув, те, що хворий, зрозумів через кілька днів, тижнів або років (при ВІЛ/СНІД). Саме не усвідомлення своєї хвороби у скритий період і призвело вже до розповсюдження ІПСШ інфікуванням інших людей.

Кожне захворювання має свої особли­вості та ознаки, до кожного з них медицина підбирає конкретні методи лікування. Але ча­сто деякі люди легковажно ставляться до хвороби і йдуть за порадою не до лікаря, а до друзів або сумнівних спеціалістів, що призво­дить до зростання кількості хворих.

Наслідки невиліковних І ПСШ дуже серйозні. Ось тільки деякі з них:

• розвиток запальних процесів статевих ор­ганів як у чоловіків, так і в жінок, що можуть викликати порушення сексуальної функції (в тому числі імпотенцію);

• безпліддя, яке наступає у 20 - 40% чоловіків та 55 - 85% жінок;

• серйозні ускладнення під час вагітності, ви­кидні, мертвонародження, народження хво­рих дітей;

• хронічні (постійні) болі в статевих органах;

• підвищений ризик зараження ВІЛ/СНІД і вірусним гепатитом В.

Як дізнатись, чи відбулося зараження ІПСШ?

Коли збудники ІПСШ потрапляють до ор­ганізму людини, вони починають розмножу­ватися, викликаючи запалення: пошкоджують слизову оболонку матки, маткові труби та яєчники в жіночому організмі, яєчка та при­датки яєчок в чоловічому; можуть вражати будь-які внутрішні органи та кров. Нерідко хвороба розвивається приховано.

Необхідно пам'ятати, що при багатьох ІПСШ ранні прояви можуть бути малопомітни­ми і більшість людей не звертає на них уваги, доки не з'являться серйозні симптоми, а зна­чить, тяжкі ураження, які потребують складнішого та тривалішого лікування.

Тому, при найменшій підозрі на хворобу, слід негайно звернутися до лікаря.

Сусіди, товариші чи однокласники - добрі порадники, але не в цьому випадку. Тільки після спеціального медичного обстеження можна встановити, чи дійсно людина за­хворіла і, якщо це так, призначити ефективне лікування. Таким чином можна попередити подальший розвиток хвороби, вилікуватися швидко та повністю, запобігти ускладненням і не заразити ще когось.

Слід також зазначити, що лікування всіх захворювань, які передаються статевим шля­хом, має проводитися обом партнерам одно­часно, щоб уникнути повторних заражень.

Майже всі молоді люди, доки не трапить­ся нещастя, думають, що біда обійде їх сторо­ною.

Щоб уберегти себе від інфікування ВІЛ та ІПСШ, ти повинен:

• не користуватися разом з іншими людьми одними й тими самими голками та шприцами для введення лікарських речовин (у тому числі наркотиків). Найкращий захист - вико­ристання одноразових шприців, якими ніхто не користувався;

• виключити статеві стосунки з особами, сто­совно яких немає впевненості, що вони не інфіковані ВІЛ/ІПСШ. Не допускати, щоб біологічні рідини інших осіб (особливо кров, сперма, виділення із піхви) потрапляли на твою шкіру або слизові оболонки;

• мати статеві стосунки тільки з одним партне­ром, бо відслідковується пряма залежність імовірності зараження від кількості сексу­альних партнерів;

• дотримуватися чітких правил особистої гігієни враховуючи, що деякі ІПСШ переда­ються не тільки статевим шляхом, а й неста­тевим (побутовим); не користуватися чужою білизною, рушником, губкою, зубною щіткою, бритвою, помадою тощо, особливо, коли речі іншої людини вологі, оскільки у во­логому середовищі мікроорганізми довший час зберігають життєдіяльність;

• завжди використовувати презерватив.

У житті існує багато ситуацій і випадків, коли треба рішуче раз і назавжди сказати

"ні!".

Це може зробити людина, яка:

• поважає себе та інших;

• уміє не тільки говорити, а й слухати;

• упевнена в собі та своїх діях;

• відповідає за власні вчинки;

• відкрита почуттям і вміє вільно їх висловлю­вати;

• може знайти в собі сили розповісти близь­ким про свою проблему;

• не дозволяє порушувати свої права, але й не ігнорує права інших.

А що ж робити тим, хто хоче, але не може сказати "ні!"? Тим, хто не відчуває себе настільки сильним, аби протистояти тиску з боку оточуючих? Перш за все необхідно по­чати працювати над підвищенням власної са­мооцінки, для чого потрібно засвоїти певні навички.

Існує кілька етапів набуття впевненості.

Якщо ти опинився в ситуації, де необхідна відмова, спробуй діяти так:

1. Усвідом суть проблеми. Подумай, що тобі не подобається в ситуації, яка склалася, і чого ти хочеш насправді.

2. Поясни своє ставлення до ситуації. Вис­лови співрозмовнику свої думки і почуття що­до проблеми та власної поведінки. Повідом, що тебе хвилює (наприклад: "Я не люблю, ко­ли...", "Мені не подобається...").

3. Сформулюй свою відповідь. Чітко сформулюй, якою ти хочеш бачити ситуацію (наприклад: "Я б хотів, щоб ти ... , Не міг би ти...", "Будь ласка, ні...").

4. З'ясуй, як ставиться співрозмовник до твого висловлювання. Попроси розказати, що він (вона) почуває або думає з цього приводу (наприклад: "Ти не заперечуєш?", "Що ти про це думаєш?", "Яка твоя реакція?").

5. Уважно вислухай співрозмовника. Не­хай він висловить свої думки і почуття.

6. Подякуй. Незважаючи на реакцію співрозмовника, закінчи розмову словами по­дяки (наприклад; "Спасибі...", "Чудово. Я ду­же вдячний...", "Я щасливий, що ти не запере­чуєш...").

Зрозуміло,  кожний  у реальних життєвих ситуаціях знаходить відповіді і приймає рішення самостійно, а значить і відповідальність за власні вчинки - в пер­шу чергу, на тобі.

Будь впевненим у собі та дій правильно!