Скеле́т люди́ни або кістя́к люди́ни (лат. Sceleton) — це тверда структура, утворена сукупністю кісток, яка служить опорою людського тіла. При народженні скелет людини містить близько 300 кісток; до досягнення дорослого віку кількість кісток зменшується приблизно до 206, за рахунок зрощення ряду дрібних кісток. Однак в цілому кількість кісток залежить від анатомічних особливостей; наприклад, в окремих людей наявна більша, ніж звичайно, кількість ребер чи хребців. Маса скелета, в середньому, становить близько 20 % від загальної маси тіла. Остеологія — наука про кістки.
Опорно-рухова система (синоніми: опорно-руховий апарат, кістково-м'язова система, локомоторна система, скелетно-м'язова система) — комплекс структур, який утворює каркас, надає форму організму, дає йому опору та забезпечує захист внутрішніх органів і можливість пересування у просторі.[1]
Функції рухового апарату[ред. | ред. код]
- Опорна — фіксація м'язів і внутрішніх органів;
- Захисна — захист життєво важливих органів (головний мозок і спинний мозок, серце та ін.);
- Рухова — забезпечення простих рухів, рухових дій (постави, локомоції, маніпуляції) та рухової діяльності;
- Ресорна — пом'якшення поштовхів та струсів;
- Біологічна — участь у забезпеченні життєво важливих процесів, таких як мінеральний обмін, кровообіг, кровотворення та інші.
Рухова функція можлива лише за умови взаємодії кісток і м'язів скелета, тому що м'язи приводять у рух кісткові важелі. При скороченні м'яз приводить кістки в рух. Завдяки м'язам протилежної дії кістки можуть не тільки здійснювати ті чи інші рухи, але й фіксуватися відносно один одного.
Кістки та м'язи беруть участь в обміні речовин, зокрема в обміні кальцію та фосфору.
Скелетно-м'язова система людини[ред. | ред. код]
Скелетно-м'язова система людини також Опорно-рухова система людини — функціональна сукупність кісток скелета, їх з'єднань (суглобів і сінартрозів), і соматичної мускулатури з допоміжними пристосуваннями, які здійснюють за допомогою нервової регуляції локомоції, підтримання пози, міміки та інших рухових діях, поряд з іншими системами органів утворює людське тіло.
Типи сполучення кісток
|
Тип сполучення |
Характеристика суглоба |
Приклади |
|
Нерухоме (шов) |
Утворений тонким шаром сполучної тканини між кістками.
Забезпечує міцне сполучення кісток і захист органів |
Між кістками черепа |
|
Напіврухомі сполучення |
Кістки в суглобі відокремлені одна від одної хрящовими
прокладками. Забезпечує обмежену рухливість |
Суглоби між хребцями,
суглоб між атлантом та епістрофеєм |
|
Рухомі сполучення |
Поверхні кісток у
суглобі вкриті хрящем і розділені порожниною із суглобовою рідиною |
Ліктьовий і колінний
суглоби, плечовий і тазостегновий суглоби |
Основні частини суглоба:
• суглобова сумка;
• порожнина суглоба;
• суглобова рідина;
• зв’язки.
Типи суглобів:
• одноосьові (здійснюють рухи в одному напрямі);
• двохосьові (здійснюють рухи у двох напрямах);
• трьохосьові (здійснюють рухи в трьох
напрямах).
Обговорення повідомлень з одночасним заповненням
таблиці
|
Відділ скелета |
Особливості будови |
Функції |
|
Скелет голови (череп) |
Складається з
мозкового (потилична, лобова, тім’яні та скроневі кістки) і лицьового
(виличні, носова, щелепні кістки) черепа. Єдина рухома кістка — нижня щелепа |
Захист головного мозку, опора для жувальних м’язів |
|
Скелет тулуба |
Складається з грудної
клітки (ребра, грудина і грудні хребці) і хребта (має шийний, грудний,
поперековий і крижовий відділи, а також куприк) |
Захист серця, легень і спинного мозку, забезпечення дихальних
рухів, участь у забезпеченні роботи кінцівок |
|
Скелет верхніх
кінцівок |
Складається з
плечового пояса (лопатки і ключиці) і вільної верхньої кінцівки (плече,
передпліччя, кисть) |
Забезпечують
рухливість верхньої кінцівки |
|
Скелет нижніх кінцівок |
Складається з тазового
пояса (тазові кістки) і вільної нижньої кінцівки (стегно, гомілка, стопа) |
Забезпечують рухливість
нижньої кінцівки |
Немає коментарів:
Дописати коментар