УРОК 25 БЕЗПЕЧНИЙ ІНТЕРНЕТ

 

Мета: ознайомити учнів із інформаційною безпекою в Інтернеті, учити виділяти переваги й недоліки комп’ютера; розвивати життєві навички (толерантність, самоконтроль, навички ведення дискусії); виховувати бажання дотримувати правил спілкування в Інтернеті.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручники, м’яч, картки із питаннями, зошити, комп’ютер, мультимедійне обладнання і презентація «Інформаційна безпека в Інтернеті».

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання вчителя. Установка на позитивний настрій.

Діти заплющують очі. Учитель промовляє вголос, учні про себе: «У мене правильна постава, чітка гострота зору; я постійно слідкую за своїми поставою та зором. Яка радість!»

ІІ. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності учнів

1 Перевірка домашнього завдання

Ø Змагання «Небезпека в побуті»

Діти об’єднуються в 3 команди («травмування», «шахрайство», «пограбування»). По черзі ставлять заготовлені вдома запитання (по 4 із кожної команди). Отримують бали, причому команда, яка ставить запитання, оцінює: бал чи півбала отримує інша команда.

Якщо ця команда дає ґрунтовне доповнення, то це оцінюють в півбала.

2 Зачитування правил безпеки «Сам удома» у віршах, малюнках, кросвордах тощо

3 Ситуаційна задача

На домашній телефон пролунав дзвінок:

«Вас турбують спеціалісти з комп’ютерної безпеки. Ваша інформаційна комп’ютерна система піддається ризику. Ми пропонуємо вам безкоштовну перевірку стану безпеки. Для цього вам необхідно авторизуватись на сайті... (зареєструватись) для отримання постійної допомоги у питаннях вашої комп’ютерної безпеки.»

— Чим може закінчитися ця ситуація після реєстрації господаря комп’ютера? (Крадіжкою грошей, інформації)

— Як можна назвати так званих «спеціалістів комп’ютерної безпеки»? (Комп’ютерні злочинці-шахраї)

— Чи дійсно існує інформаційна комп’ютерна небезпека?

ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку

ІV. Вивчення нового матеріалу

1 Вправа «Дискусійні гойдалки»

Клас об’єднується в дві команди. Капітанам видають картки «за» — «проти». Учасники команд стають одне проти одного, перекидаючи м’яч, мов на гойдалці, називають факти «за» і «проти» комп’ютера. Два підготовлених учні вписують їх у таблицю на комп’ютері, а результати демонструють на екрані:

Комп’ютер:

«За»	«Проти»
Матеріал під час підготовки до уроків. Складання музики, віршів. Пошта, спілкування по Інтернету. Бібліотека вдома. Медичне обстеження. Ігри. Покупки, інформація з Інтернету. Ігри в шахи. Малювання тощо	Погіршення зору. Викривлення постави. Уникнення живого спілкування. Не має змоги працювати в справжній бібліотеці. Шкідливе випромінювання. Багато агресивних ігор. Помилкова інформація. Помилки в обчисленнях. Ризик небезпеки в Інтернеті тощо

 

Висновок. Сучасне життя неможливе без комп’ютера. Треба дотримувати певних правил користування ним із метою збереження здоров’я й інформаційної безпеки.

2 Інформаційний блок

Сучасний інформаційний ринок є одним із найяскравіших досягнень сучасного світу. Одним із найширших інформаційних каналів, що дозволяє досягти цього, є світова комп’ютерна мережа Інтернет.

Початок її створенню поклав 1972 р. Вінтон Серф — керівник лабораторії телекомунікацій у Стендфорді (США). Прототип такої системи був створений під назвою DARPnet (за першими буквами одного з підрозділів Міністерства оборони США). Головні конструктивні принципи, покладені в її основу, дозволили швидко охопити Сполучені Штати Америки (у першу чергу університети), а потім і весь світ. На початку 80-х років з’явилася нова назва системи — Internet (Усесвітнє павутиння). У 1989 р. в Інтернеті налічували близько ста тисяч комп’ютерів, у 1994 році їх було майже три мільйони, в 2005 — 100 мільйонів.

Широкому поширенню Інтернету сприяло різноманіття засобів, які дозволяють людям із різних країн і континентів безперешкодно обмінюватися величезними обсягами інформації, що призвело до своєрідного інформаційного перевороту. Останнім часом розвивають спеціалізовані сервери з питання права й безпеки.

Таким чином, боротьбу з економічною злочинністю переносять у віртуальний (нереальний) світ, тобто світ, створений комп’ютером, даючи можливість бізнесменам, приватним охоронцям, детективам і представникам правоохоронних органів обмінюватись інформацією й користуватися послугами інформаційних агентств, що працюють у цій сфері.

Комп’ютерні тенета охопили великі виробництва, банківську справу, наукові дослідження, освіту — від середньої до вищої. За допомогою глобального Інтернету спілкується населення Землі. Виникає єдиний організм зі спільною економікою, культурою, політикою, наукою, інформаційним полем. Надалі ці інтегрувальні процеси будуть наростати, але це може мати й негативні наслідки, зокрема з огляду на загальну, індивідуальну безпеки.

Отже, з метою запобігання небезпек потрібна висока комп’ютерно-інформаційна грамотність, і передусім — наявність спеціалістів у будь-якій сфері діяльності — промисловій, науковій, навчальній.

Інтернет — це феноменальний за своїми можливостями засіб. Зараз мова піде про небезпеки, пов’язані з його використанням.

Інтернет охоплює майже весь світ, а, значить, ця мережа доступна й для тих людей, які мають далеко не найкращі наміри. Проблема збільшується ще й тому, що після підключення комп’ютера до мережі, а особливо до Інтернету, виникає ризик уторгнення зловмисника до цього комп’ютера та подальшого використання його для атак на інші комп’ютерні системи.

Злочинці послуговуються чужими комп’ютерами, щоб уникнути відповідальності за свої дії, бо в такому разі визначити справжнє джерело нападу буває дуже складно. Тому захист від зловмисників став однією з основних проблем користувачів Інтернету. Існують також інші види небезпек, наприклад, стеження через Інтернет за діяльністю людини чи організації.

3 Перегляд презентації (додаток) та бесіда за її змістом

Матеріал для презентації (запитання ставлять від імені господаря комп’ютера)

Хто прагне проникнути до мого комп’ютера?

Кожен користувач Інтернету має чітко уявляти, які є основні джерела безпеки. Це насамперед діяльність хакерів, а також віруси та спам.

Хакер — тепер так називають людину, яка без дозволу проникає до чужої комп’ютерної системи з наміром викрасти або зруйнувати дані.

Поширені способи проникнення хакерів до чужих систем: перевантаження сайту або мережі, підміна адрес, аналіз пакетів, підміна веб-сторінки, «троянські коні» тощо.

Що таке спам?

Спамом називають небажану електронну пошту, тобто пошту, що надходить без вашої згоди. Боротися зі спамом дуже складно навіть корпораціям, що спроможні щорічно витрачати мільйони доларів на антивірусне програмне забезпечення. Вони нездатні зупинити потік рекламних та інших небажаних повідомлень, що призводять до перенавантаження мережних каналів і зайвих витрат дискового простору.

Перелік типових дій, які можуть призвести до того, що ваша адреса стане надбанням спамерів:

♦ підписка на безкоштовне отримання електронною поштою прайс-листів, новин та іншої подібної інформації;

♦ відповідь на спам, що надійшов на вашу адресу (цим ви підтверджуєте, що адреса дійсно комусь належить);

♦ надання згоди на участь у групі новин;

♦ заповнення онлайнових форм;

♦ участь у чаті.

Чим небезпечні віруси й хробаки?

Існують програми, що мандрують Інтернетом та, потрапивши на комп’ютер або до локальної мережі, завдають тієї чи іншої шкоди. Особливо небезпечними є два види таких програм — віруси та хробаки.

Віруси. Програми названі на ім’я біологічних організмів, бо вони досить малі, розповсюджуються, роблячи копії із самих себе, та не можуть існувати без носія.

Хробаки. Хробак схожий на вірус тим, що розмножується, роблячи власні копії. Але на відміну від останнього він не потребує носія й існує сам по собі. Часто хробаків передають через електронну пошту. Хоча спершу хробаки не були шкідливими, нинішні їх різновиди спричиняють значні перенавантаження мереж і можуть руйнувати файли.

Хто спостерігає за моїм комп’ютером?

Крім програм, за допомогою яких певні люди намагаються проникнути до вашої системи, існують також засоби, що застосовують для спостереження за вами. Це насамперед програмне забезпечення, яке зазвичай називають adware та spyware, шпигунські програми, програми для батьківського контролю, блокувальні програми тощо.

Adware — так називають програми, які під час своєї роботи виводять на екран рекламні стрічки — банери. Вони сповільнюють роботу вашої системи. Програми типу spyware без вашого дозволу надсилають комусь інформацію про те, що ви робите в Інтернеті. Зазвичай це здійснюють у рекламних цілях. Програмне забезпечення типу spyware також сповільнює роботу системи і навіть призводить до її збоїв.

Як уберегтись від непроханих візитерів?

Отже, ви мали змогу впевнитися, що є багато людей, які намагаються отримати доступ до чужих комп’ютерів. Проте існують засоби, що утруднюють цей процес або навіть унеможливлюють його. Найпоширеніші з них — брандмауери, а також антивірусне й антиспамове програмне забезпечення. Велике значення має також дотримання користувачами правил безпеки під час роботи в Інтернеті.

У чому полягає антивірусне забезпечення?

Однією з найбільших загроз для комп’ютерних систем є віруси. Для боротьби з ними можна придбати програмне забезпечення, що називають антивірусним. Воно працюватиме у вашій системі й перевірятиме на вміст вірусів усі файли, які ви отримуєте електронною поштою, завантажуєте з Інтернету, переписуєте на жорсткий диск або запускаєте на виконання з компакт-дисків чи флеш-носіїв. Це Антивірус Касперського, Symantec Antivirus, McAfee VirusScan, AVG Anti-Virus тощо.

Незалежно від того, яку з антивірусних програм ви оберете, важливо постійно її оновлювати. Зазвичай за певну річну оплату ви можете завантажувати оновлення із сайту виробника. Чимало програм самостійно щоденно під’єднуються до свого сайту й перевіряють його на вміст «свіжих» оновлень.

Як захиститися від тих, хто хоче використати мою персональну інформацію?

Крім хакерів, які намагаються завдати шкоди вашому комп’ютеру, існують зловмисники, що прагнуть отримати вашу персональну й конфіденційну інформацію та, використовуючи її, завдати вам шкоди.

Як саме й навіщо люди здобувають інформацію про мене?

Певна категорія людей атакує чужі комп’ютери задля отримання персональної інформації. Зазвичай їхніми об’єктами стають бази даних великих корпорацій, де зберігають такі відомості, як персональні ідентифікаційні номери, номери банківських рахунків і кредитних карток клієнтів. Проте відомо багато випадків, коли жертвами зловмисників ставали приватні особи, особливо якщо вони передають конфіденційну інформацію через Інтернет без належного захисту.

Часом зловмисники намагаються викрасти персональну інформацію для того, щоб від імені іншої людини відкривати рахунки, купувати товари тощо. Найчастіше викрадають дані про банківські картки. Анонімність і величезні розміри Інтернету роблять його «сприятливим ґрунтом» для шахраїв усіх ґатунків.

Як уберегти персональну інформацію від викрадення?

Правила безпеки, яких слід дотримувати під час передачі інформації Інтернетом

Ніколи не надсилайте персональну інформацію незнайомим людям. Дітей молодшого віку потрібно вчити, щоб вони ніколи не повідомляли в Інтернеті своїх справжніх імен, адрес та будь-яку іншу інформацію.

Не надавайте більше інформації, ніж потрібно. У кожному випадку треба бути впевненим, що адресат надійний. Не завадить також переконатися, що сайт захищений, і на ньому використовують технології шифрування.

Захищені сайти зазвичай вимагають введення імені користувача та пароля. Робіть його довжиною щонайменше вісім символів, комбінуючи букви та числа. І головне: паролем не має бути щось очевидне, якісь слова чи дати.

Як захиститися від людей, які прагнуть завдати мені шкоди?

Коли зловмисник, викравши ідентифікаційні дані, знімає гроші з чужого рахунку, це дуже неприємно, але значно гірше, коли він отримає персональну інформацію й це стане загрозою безпеці чи життю людини.

Хто і як може завдати мені шкоди?

Існують особи, які через Інтернет знайомляться з молодими людьми, здобувають їхню довіру, випитують особисті дані й призначають зустріч. Тож пам’ятайте, що ваш приятель із чату, який, скажімо, відрекомендувався 15-річним підлітком, що шукає друзів, насправді може виявитись дуже небезпечною людиною.

Як убезпечити себе в Інтернеті?

У Інтернеті дійсно можна зустріти багато суб’єктів із недобрими намірами, але це не привід для того, щоб відмовитися від користування мережею. Дотримуйте кількох простих правил, і жодна людина з нечесними намірами не отримає доступу до вашої персональної інформації.

♦ Завжди звертайтеся до батьків чи вчителів із будь-яких питань щодо користування Інтернетом.

♦ Візьміть за звичку не надавати своєї персональної інформації в кімнатах чату та системах обміну миттєвими повідомленнями.

♦ Ніколи не погоджуйтесь на зустріч із людиною, із якою ви познайомились через Інтернет.

♦ Не надсилайте своє фото інтернет-знайомим.

♦ Ніколи не давайте незнайомим людям такої інформації: повне ім’я, адреса, номер школи, розклад занять, відомості про родину тощо.

4 Оздоровлювальні вправи для очей

Ефективна профілактика — зорова гімнастика. Її роблять двічі: через 7–8 хвилин після початку перегляду презентації та по її завершенню.

1. На рахунок 1–4 заплющити очі, не напружуючи очних м’язів, на рахунок 1–6 широко розплющити очі й подивитись удалечінь. Повторити 4–5 разів.

2. Подивитися на кінчик носа на рахунок 1–4, а потім перевести погляд удалечінь на рахунок 1–6. Повторити 4–5 разів.

3. Не повертаючи голови, повільно робити колові рухи очима вліво і вправо. Потім подивитись удалечінь на рахунок 1–6. Повторити 4–5 разів.

4. Тримаючи голову нерухомо, перевести погляд, зафіксувати його: на рахунок 1–4 — догори, на рахунок 1–6 — прямо. Виконати очима рухи по діагоналі в один та інший бік, переводячи очі прямо на рахунок 1–6. Повторити 3–4 рази.

5. Не повертаючи голови, закритими очима «подивитися» праворуч на рахунок 1–4 і прямо — на рахунок 1–6. Підняти очі вгору на рахунок 1–4, опустити вниз на рахунок 1–4 і перевести погляд прямо на рахунок 1–6. Повторити 4–5 разів.

6. Подивитися на вказівний палець, відведений від очей на відстань 25–30 см, і на рахунок 1–4 наблизити його до кінчика носа, потім перевести погляд удалечінь на рахунок 1–6. Повторити 4–5 разів.

V. Узагальнення та систематизація матеріалу

1 Соцопитування

— Які небезпеки мали місце під час вашої роботи з комп’ютером?

(Діти називають свої життєві ситуації).

2 Аукціон знань (за картками)

Запитання на картках:

— Чим корисний, шкідливий Інтернет?

— Яка роль Інтернету в сучасному житті?

— Як убезпечити себе в Інтернеті?

VI. Домашнє завдання

І рівень. Опрацювати матеріал підручника, виконати вправу «Потренуйся».

ІІ рівень. Скласти пам’ятку безпечного спілкування в Інтернеті.

ІІІ рівень. Підготувати додатковий матеріал про «інтернетманію» (маніакальну залежність від віртуального світу глобальних мереж).

VІІ. Підсумок уроку

Складання гасла уроку: «Комп’ютер — мій друг, тому я буду дотримувати безпечних правил користування ним».