МИСТЕЦТВО Образи-символи. Образи дитинства. Образи війни. Розуміння життєвого змісту музики, що втілює образи реальних історичних подій – Великої вітчизняної війни. Творчість Д.Шостаковича. Визначення понять музичний образ

Образи-символи. Деякі символи мають державне значення, наприклад, герб і прапор. Музичним символом країни є гімн.

 Відомості про гімн Гімн є національним символом держави, так само, як державний герб і прапор. Державний гімн – це урочиста пісня, прийнята як офіційний національний символ держави, що символізує і пропагує національні ідеї та ментальність країни, якій належить.

 Історія створення пісні «Ще не вмерла Україна». Відомості про авторів Кожна українська пісня має свою історію. Доля багатьох із них схожа на долю нашого народу. Патріотичні українські пісні суворо забороняли, однак знищити їх не змогли. Багато патріотичних пісень продовжували існувати нелегально, вселяючи в серця віру в краще майбутнє. Це стосується і пісні «Ще не вмерла Україна».

Автор тексту пісні – Павло Платонович Чубинський, випускник юридичного факультету Петербурзького університету, вчений-етнограф. У 1862 році він склав вірш «Ще не вмерла Україна», який одразу впав в око царським властям. Через рік Чубинський потрапив до заслання за свою незмірну любов до України, а заборонений вірш довгий час потайки читали і співали на різні мелодії.

Музику до цього вірша створив Михайло Михайлович Вербицький – український композитор і диригент, автор симфоній, солоспівів, хорових пісень. Саме його варіант мелодії закарбувався в пам’яті слухачів. У 1990 р. пісня «Ще не вмерла Україна» вперше офіційно прозвучала в Києві у виконанні чоловічого хору з Польщі «Журавлі». У 2003 р. Верховна Рада України затвердила перший куплет і приспів цієї пісні як Державний Гімн України, однак першу строфу змінили на «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Демонстрація пісні «Ще не вмерла Україна» (хор) «Ще не вмерла Україна». Сл. П. Чубинського, муз. М. Вербицького. 

Розучування пісні «Ще не вмерла Україна» Під час розучування мелодії зверніть увагу на осмислене фразування на ланцюговому диханні та на точне виконання розспівів.

Ще не вмерла України ні слава, ні воля,
Ще нам, браття-українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краї панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє.
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Приспів

А завзяття, праця щира ще свого докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відіб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.

Приспів

 Духовний гімн «Молитва за Україну»

Пісня «Молитва за Україну» є символом духовно-патріотичних почуттів. Цей твір також пройшов довгий історичний шлях. Вірш Олександра Кониського, написаний у 90-х роках ХІХ століття, був призначений для дітей, для українських шкіл Галичини, Буковини та Закарпаття. Водночас, покладений на музику Миколою Лисенком, лунав на релігійних святах у церквах Галичини, хоча й не належав до канонізованих релігійних текстів. Спочатку пісня називалась «Боже Великий, Єдиний» і мала примітку композитора «Дитячий гімн», а згодом отримала назву «Молитва за Україну». У передмові до видання твору автори написали: «вкласти… хотіли передусім в «неложнії уста» дітей, від яких Всевишній найскоріше міг почути це благання». Уважно прослухайте пісню Миколи Лисенка та Олександра Кониського «Молитва за Україну».

 Поміркуйте, чому «Молитва за Україну» є образом-символом духовності українського народу?

 Слухання. М. Лисенко. «Молитва за Україну» (хор) «Молитва за Україну». Сл. О. Кониського, муз. М. Лисенка. 

 Відомості про М. Лисенка «Молитва за Україну» є одним із шести творів духовної музики Миколи Лисенка. У ній поєднані ніжно-ліричне та піднесено-величне звучання; розвиток образу простежується від молитовно-ліричного до енергійно-рішучого. За спогадами сучасників класик української музики Микола Лисенко був одним зі справжніх пропагандистів українства. Куди не дісталася наука, письменство – сміливо йшло національне мистецтво, рідна пісня, почуття – і перед ними розкривалися двері й душі. Значення Миколи Лисенка в українській музиці можна порівняти зі значенням Тараса Шевченка в українській літературі.

Образи дитинства Сьогодні ми зустрінемося з образами дитинства. Допоможе нам російський композитор, твори якого звучать у всіх куточках земної кулі, у творчості якого так багато образів дитинства. Можливо тому, що душею і серцем він був відкритим і чистим, немов дитина. Тому його музика завжди дарує «сердечну теплоту, ніжність і привітність». Ідеться про Петра Ілліча Чайковського.

П.Чайковського «Дитячий Розповідь про збірку альбом».

Петро Ілліч Чайковський – автор опер, балетів, симфоній, концертів для фортепіано, скрипки, творів для фортепіано та романсів. 32 Пісні та збірку «Дитячий альбом» він адресував дітям. Найбільше Чайковський любив своїх племінників, а діти обожнювали його, адже кращого вигадника всіляких історій, пікніків, веселих вечорів із піснями та танцями вони не знали. Діти любили і добре розуміли музику, але найбільше нею захоплювався молодший племінник Чайковського Володимир. Коли Петро Ілліч навчав його грі на фортепіано, у нього виник задум написати «Дитячий альбом». До 1878 року ця збірка налічувала уже 24 фортепіанні п’єси. Кожна п’єса альбому – невеличкий, неповторний і живий образ дитинства. У цій збірці композитор відтворив дитячий день з усіма його радощами, печалями і турботами. Перші три п’єси альбому («Ранкова молитва», «Зимовий ранок» і «Мама») пов’язані з пробудженням і ранковими враженнями. Наступні п’єси альбому («Гра в конячки» та «Марш дерев’яних солдатиків») розповідають про світ дитячих ігор і розваг. А далі – ціла музична поема, пов’язана з іграми дівчаток – «Нова лялька», «Хвороба ляльки», «Похорон ляльки». Однак дитячий смуток скороминучий, адже так багато вражень, які витісняють сумні спогади. Музика переносить нас в інший світ: діти вийшли на вулицю – і перед ними постала картина навколишньої дійсності. І «Російська пісня», і «Селянин на гармошці грає», і «Камаринська» – це живі сцени з життя російського села. Далі – оповідання про далекі, чужі країни: «Італійська пісенька», «Неаполітанська пісенька», «Німецька пісенька», «Старовинна французька пісенька». Наближається вечір. Час лягати спати, час казок: п’єси «Нянина казка», «Баба Яга». Діти лягають у ліжечка і думають про щось приємне (п’єса «Солодка мрія») або пригадують милий серцю куточок природи (п’єса «Пісня жайворонка»). Закінчується дитячий день, як і увесь альбом, п’єсою «В церкві». Вона нагадує про давню традицію читання вечірньої молитви.

  Слухання та аналіз. П.Чайковський. ,

П’єси з «Дитячого альбому» 

Образи війни Дитинство наших прадідів і прабабусь було захмарене війною, і на жаль, не однією. Про ті далекі часи нам розповість музика. однак у воєнні роки люди жили не лише стражданням, злобою чи ненавистю, а й радістю, мріями та коханням. Сьогодні ми поговоримо про композитора, музика якого під час Другої світової війни пролунала на увесь світ.

Відомості про Д. Шостаковича

Дмитро Дмитрович Шостакович (1906 - 1975) – видатний російський композитор ХХ століття. Його музика – дзеркало часу, в якому поєднані трагедійність, скорбота, образи зла, ненависті та світлого людського розуму, а також чарівність сонячної природи. Шостакович почав займатися музикою з дев’ятирічного віку, а вже в 14 років поступив до консерваторії на дві спеціальності – піаніста й композитора. Він мав чудові здібності: слух, пам'ять, здатність складати музику без інструмента, імпровізувати, читати з листа. Але не це головне; подібні здібності можуть бути в багатьох музикантів. Найголовніше – глибина й оригінальність музичного мислення. Шостаковичу довелося багато пережити: смерть дружини, загибель багатьох друзів у 30- 40-х роках, несправедливу критику, публічні звинувачення у формалізмі. Він належав до тих людей, які не можуть жити спокійно, поки у світі панують жорстокість, насильство та несправедливість. Доля країни, його власна доля спонукали Шостаковича до створення творів приголомшливої сили. Жанровий діапазон творчості композитора дуже широкий: симфонії, інструментальні ансамблі, великі вокальні форми (ораторія, кантата, хоровий цикл); пісенні та музично-сценічні твори (опери, балети, оперета); музика до кінофільмів і театральних вистав, інструментальні концерти й невеликі п'єси. Основою творчості Шостаковича є інструментальна музика, і насамперед – симфонія: з масштабним змістом, узагальненим мисленням, гострими конфліктами (соціальними чи психологічними); динамічна, з логічним розвитком музичної думки. Композитор написав 15 симфоній, першу з них – ще в 19-літньому віці.

Історія написання Симфонії № 7 («Ленінградської») 1941-й рік. Страшна та нищівна війна наближається до Ленінграда. Бомби та снаряди спотворюють прекрасне місто. Усесвітньо відомий композитор, професор Ленінградської консер- 34 ваторії Дмитро Шостакович живе в обложеному Ленінграді, бере участь у захисті рідного міста. У нього народжується грандіозний задум нового твору, що відобразив би думки і почуття мільйонів людей. З незвичайним натхненням композитор почав складати Сьому («Ленінградську») симфонію. Ні голод, ні осінній холод, ні артобстріли й бомбування не змогли завадити натхненній праці. Історія світового мистецтва не знала подібного випадку, коли величний, монументальний твір так швидко народився під впливом подій, що відбувалися навколо. Достатньо було декількох місяців, щоб почуття та думки не лише художника, а й мільйонів його співгромадян втілилися в досконалі форми та високохудожні образи. Трагедія війни, героїзм людей, воля до перемоги – образи, що заполонили думки Шостаковича. Спочатку він планував дати кожній із чотирьох частин програмні заголовки: «Війна», «Спогади», «Рідні простори» та «Перемога». Коли композитор завершив роботу над симфонією, він відмовився від такого задуму, адже зміст музики зрозумілий і без назв.

Слухання. Д. Шостакович. Симфонія № 7. І ч. 

Уривок Прослухайте епізод із першої частини Сьомої («Ленінградської») симфонії і спробуйте уявити образ, що змалювала музика.

 Аналіз прослуханого твору Музика Шостаковича справді має великий вплив. Епізод із першої частини Ленінградської симфонії змальовує фашистське військо, що насувається і знищує все живе. Недарма цей уривок називають «Епізодом нашестя». На фоні чіткого ритму барабана з’являється тема ворога, яка спочатку має ознаки «іграшковості», але поступово немов насувається на нас, здається все більш нищівною. Починається дикий хаос руйнування... Для створення такого образу Шостакович мобілізував усі засоби композиторського арсеналу. Він використав маршову тему, яка повторюється 11 разів, нота в ноту, а також чітку ритмічну фігуру барабана, що повторюється 175 разів. Змінюється гармонія, склад викладу, оркестровка та динаміка (від ледь уловимого піанісимо до громового фортисимо). Шостакович писав: «Нашій боротьбі з фашизмом, нашій прийдешній перемозі над ворогом, моєму рідному місту Ленінграду я присвячую свою Сьому симфонію». Уперше її почули в серпні 1942 року. Слухачі, що сиділи в залі і стояли біля репродукторів, розпрямили плечі, підняли голови. Вони відчули, як їх сповнює новими силами ця незвичайна симфонія, симфонія гніву і боротьби, музика непереможної мужності. Ленінградська симфонія прозвучала на увесь світ. Один американський журналіст вигукнув тоді: «Який диявол може перемогти народ, здатний створювати подібну музику!». 

Підсумки уроку Сьогодні ми розучили Державний Гімн України – пісню «Ще не вмерла Україна», а також прослухали духовний гімн «Молитва за Україну». З допомогою цих творів ми зіставили два образи-символи – героїчний і духовний.

 Музика має велику силу. Навіть у часи найбільших лих вона допомагає людині зберегти віру в добро та справедливість. А музика Шостаковича – це дзеркало епохи воєн, страждань і перемог. В «Епізоді нашестя» можна «побачити» образ зла, образ фашизму.

Д/З ВИВЧИТИ НА ПАМЯТЬ ГІМН УКРАЇНИ "ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА"