03,12,21 МИСТЕЦТВО  Основні елементи художньо-образної мови театрального мистецтва. Театральні професії (актор, режисер та ін.). Хореографія  вид сценічного мистецтва.

 

Театр (грец. - місце для видовища, потім - видовище, дивлюся, бачу) - один із напрямків мистецтва, у якому думки, емоції автора передаються візуально глядачеві або групі глядачів за допомогою актора або групи акторів. Інше визначення слова таке: театр — це вид мистецтва, засобом виразності якого є сценічне дійство, що виникає в процесі гри актора перед публікою.

Як відомо, основним видом театрального мистецтва є вистава. Передача актором почуттів та думок, емоцій називається виставою. Актори показують чуттєві переживання автора, закладені у п'єсі Актор діє голосом, тілом, рухом і за до­помогою інших предметів.

Давайте звернемося до історії та вирушимо у подорож «Історія те­атру», а допоможуть вам справжні історичні факти.

Витоки театру ми знаходимо у стародавніх обрядових дійствах людей. В єдине ціле поєднувалися ритмічні рухи, спів, специфічні костюми.

Елементи театрального мистецтва України беруть початок з глибокої давнини, коли вони проявлялися в народних іграх, танцях, піснях та обрядах.
У цих святкових обрядах застосовувалися рядження, тобто маскування і переодягання, з метою втілення в яку-небудь істоту. Це досягалося за допомогою костюмів, гриму, жестів, слова.
Найпоширенішою формою рядження було ходіння з «козою» в супроводі співу та виконання окремих магічних дій

Вважається, що професійний театр виник у Стародавній Греції.

 «Види театрального мистецтва».

актор, декорації, танець, пантоміма, костюми, музика, режиссер, літератур­ний текст, освітлення, міміка, пластика, мова, глядачі, оркестр. .

Учитель підводить підсумок роботи груп та дає характеристику найваж­ливішим елементам художньо-образної мови театрального мистецтва.

Актор, за словами К. Станіславського,— володар сцени, саме він втілює в життя, створені уявою драматурга персонажі, оживляє літературні образи, захоплюється, радіє, страждає, навіть помирає за них .Мистец­тво театрального актора — це невловима, миттєва творчість, яка не фіксується і не зберігається; існує тільки тоді, коли він натхненно творить на сцені.

Режисер — керівник сценічного життя. Гра акторів, музичний супровід, за­гальне художнє оформлення спектаклю — це результат роботи режисера, який втілює акторський задум на сцені, людина, яку на екрані (сцені) глядач не бачить, К. Станіславський говорив так про роль режисера в театрі: «Режисер— це не тільки той, хто вміє розібратися в п'єсі, порадити артистам, як грати ролі, , режисер - це той, хто вміє спостерігати життя і переносити його на сцену».

Міміка — виразний рух м'язів обличчя, форма вияву почуттів людини.

Пластика — плавність, виразність рухів.

Пантоміма-вид сценічного мистецтва, у якому художній образ створюєть­ся пластикою, жестом, мімікою.

(декорації, танець, костюми, музика, літературний текст, освітлення, мова, глядачі, оркестр тощо).

• Хореографія(від грец. — танець, хоровод, та грец. — писати) — мистецтво постановки танцю як послідовності кроків, рухів, фігур для створення найкращого сценічного ефекту.
• Терпсихора- муза танцю у Давній Греції.
• Па– рух тіла у танці.
• Балет- (іт. ballare — танцювати) — вид сценічного мистецтва, танцювальна театральна вистава, у якій музика поряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету і створенні відповідного настрою; синтетичний вид сценічного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається в основному засобами пластичного танцю, міміки й музики.

Поняття про естрадний танець та балет.

Естрадний танець має власну специфіку та підпорядкований завданням підтримки виступу певного естрадного співака. За кількістю учасників танці поділяються на сольні, парні та групові.
За призначенням танці поділяються на соціальні, обрядові, сценічні, еротичні тощо. Джерела виникнення балетного жанру закладені в народних іграх, хороводах, сюжетних танцях тощо. Пластичний танець як елемент драматичної дії досягнув високого рівня розвитку в культових і світських театралізованих видовищах Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, у трагедіях греків, римлян та народних дійствах середньовіччя.