Природні ресурси — це частина природного або географічного середовища, сукупність природних умов життя та господарської діяльності людей. Це компоненти та сили природи, які використовують або можуть бути використані у майбутньому як засоби виробництва або предмети споживання для задоволення різноманітних безмежних потреб суспільства та підвищення якості життя людей. Розподіл і концентрація природних ресурсів, які належать до компонентів природи, визначаються на Землі певними природними закономірностями.
Природні ресурси материків і океанів поділяють за видами на мінеральні, кліматичні, водні, земельні, лісові, біологічні, рекреаційні тощо.
З огляду на господарське використання, їх можна поділити на такі групи:
За територіальною належністю | За вичерпністю | ||
глобальні (світові ресурси) | національні (розташовані на певній території) | вичерпні | невичерпні |
Ресурси, які під час їх видобутку та використання не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші порівняно зі швидкістю їх господарського використання, називають вичерпними.
Окремі з вичерпних ресурсів у свою чергу є відтворюваними — деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі, які осідають у лиманах, озерах або інших водоймах, ґрунти, рослинний і тваринний світ.
Невідтворювані природні ресурси — це ті, використання яких можливе лише один раз. їхнє використання призводить до виснаження та вичерпання запасів таких ресурсів. їхнє поповнення неможливе, адже вони виникли мільйони років тому й умови, в яких вони колись утворилися, відсутні або відбуваються дуже повільно. До таких невідтворюваних ресурсів належать багатства надр Землі — горючі, металічні та неметалічні корисні копалини тощо.
Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називають невичерпними. За будь-якого інтенсивного споживання їхня кількість не зменшується або мало зменшується. До них належать: кліматичні та гідрологічні ресурси, енергія рік, сонячна енергія, енергія вітру та морських припливів, дощі, вода як засіб транспортування.
Класифікація природних ресурсів. Як природні тіла та компоненти географічної оболонки Землі, природні ресурси мають певну класифікацію і поділяються на такі групи:
• які виділяються за ознакою їх належності до природних систем: ресурси Землі (атмосфера, гідросфера тощо), планетарні (внутрішня енергія Землі тощо), космічні (сонячна енергія тощо);
• які виділяються за ознакою їх належності до природних систем: елементи природних систем (види рослин і тварин, гірські породи та мінерали, ґрунти тощо), результати функціонування елементів природних систем (поліпшення родючості ґрунтів, зростання поголів’я та маси тварин тощо).
(Ці ресурси складно віднести до суто природної класифікації, адже вони є результатом взаємодії природи і суспільства, продуктом впливу людини на природу.);
• за видом і тривалістю проходження їх кругообігу: довготривалого кругообігу (космічні, геологічні) та короткотривалого кругообігу (кругообіг води, кругообіг повітря);
• за характером розміщення на поверхні землі: відносно рівномірно розподілені (атмосфера тощо) та зосереджені на певних територіях (елементи гідросфери, літосфери тощо);
• за можливістю їх переміщення територією: такі, що переміщуються природно (повітряні маси, вода, тварини тощо) і такі, що не переміщуються (рослини тощо);
• за належністю до компонентів природи: мінеральні, земельні, водні, лісові, рекреаційні й інші. Систематизація даних про різні види природних ресурсів пов’язана з складанням відповідних реєстрів (наприклад, земельний кадастр) для того, щоб можна було розрахувати можливості їх використання, оцінити їх якість і кількість.
Сфери використання природних ресурсів. Відповідно до напряму використання ресурси поділяють на паливно-енергетичні, мінерально-сировинні, продовольчі й інші природні ресурси.
Невичерпні | Вичерпні | |
відновні | невідновні | |
Енергія текучих вод, вітру, припливів і відпливів, хвильова енергія | Родючий ґрунт | Рудна мінеральна сировина (руди заліза, міді та ін.) |
Сонячна енергія | Прісні води | Паливні мінеральні ресурси |
Атмосферне повітря | Рослини і тварини | Нерудна мінеральна сировина (сірка, глина, пісок тощо) |
Зниклі види тварин і рослин | ||
За можливістю залучення до господарського використання природні ресурси поділяють на ті, які можна експлуатувати зараз і потенційні, тобто ті, які можна використовувати в майбутньому. Інколи природні ресурси не можуть використовуватись у господарстві через неможливість вивезення їх з місця видобутку.
До потенційних природних ресурсів належать ті, що перебувають на стадії вивчення або підготовки до промислової експлуатації (освоєння, розробляння). Для того щоб розпочати використання потенційних природних ресурсів, необхідні не лише додаткові знання про них, але й додаткова праця.
З розвитком людської цивілізації експлуатація та використання природних ресурсів Землі стають більш інтенсивними, що призводить до їх виснаження та деградації. У зв’язку з цим вони стають предметом дедалі більшого вивчення різних галузей науки: географії, геології, економіки, екології тощо.
Наслідки використання ресурсів людиною. Порушення природної рівноваги. Постійні зв’язки та взаємовплив між рослинами, тваринами, людиною та компонентами навколишнього середовища створюють на нашій Землі певну екологічну рівновагу. На жаль, вона досить нестійка та вразлива. На конкретних прикладах природи материків і океанів ми ознайомилися з явищем складних взаємовідносин і взаємозв’язків між усіма компонентами природи. Зі шкільного курсу природознавства нам уже відомо про взаємозв’язки у рослинному та тваринному світі. Ви вже знаєте: щоб знищити лісових або степових тварин, їх не треба вбивати, досить зорати степ або вирубати дерева, і тварини зникнуть самі.
До появи на Землі людини, в минулому така рівновага лише інколи порушувалася внаслідок значних природних катастроф. Однією з таких природних катастроф, на думку вчених, було падіння на Землю величезного метеорита. Більшість учених переконана, що саме ця подія стала причиною порушення природної рівноваги близько 65 млн років тому, яка привела до вимирання динозаврів. Падіння метеорита супроводжував потужний вибух, у повітря потрапила значна кількість пилу, що стала на заваді проникненню сонячного проміння на поверхню Землі. Клімат став різко холоднішим. Зміни клімату змінили інші компоненти природи. Унаслідок цього зникло багато видів рослин і тварин, у тому числі динозаври. Разом із ними зникли літаючі ящери — птерозаври, морські ящери — плезіозаври, деякі плазуни та молюски.
Нині на багатьох материках, особливо в Євразії (у Монголії) та Північній Америці (у США та Канаді), знаходять цілі шари гірських порід зі скам’янілими рештками цих тварин.
Слід зазначити, що вимирання окремих видів тварин і рослин, навіть у стані природної рівноваги, є цілком природним явищем, адже природа перебуває в постійному еволюційному розвитку. Саме так відбувається природний відбір кращих представників, тобто тих, які виявилися більш пристосованими до природного середовища.
Людина, яка сама є унікальним витвором природи і суспільства, дедалі більше забруднює та знищує природне довкілля. Сьогодні рівновагу в довкіллі підтримують уже за допомогою технічних, а не природних систем. Загальна характеристика впливу людини на природу містить наслідки впливу на атмосферу шляхом забруднення. Це, зокрема, парниковий ефект — глобальне потепління клімату за рахунок збільшення вмісту вуглекислого газу в повітрі, утворення озонових дір, зменшення прозорості атмосфери та збільшення хмарності, смог, тобто димні тумани, які виникають унаслідок хімічних реакцій у повітрі під час його забруднення значною кількістю пилу та газів, кислотні дощі, які утворюються у разі викидів у повітря сірчистих сполук і оксидів азоту. Під час використання водних ресурсів зменшується кількість якісної, чистої прісної води, порушується життєдіяльність живих організмів водойм, вимирають окремі види організмів (жаби, комахи, риби), порушуються ланцюги живлення. У використанні земельних ресурсів з’являються проблеми, пов’язані зі зменшенням території, що вкрита рослинністю, зменшенням площі лісів, зниженням родючості ґрунтів і спустеленням, пиловими бурами, селями, погіршенням умов росту та розвитку рослинного світу, міграцією небезпечних речовин у гідросферу, накопиченням небезпечних речовин у біологічних ланцюгах живлення. Ситуація з використанням деяких видів корисних копалин близька до критичної. За прогнозами, алюмінію вистачить на 570 років, заліза — на 250 років, цинку — на 19 років, олова — на 35 років. За теперішніх темпів споживання вугілля, нафти, газу людству може вистачити на 150 років.
Результатом споживання значної кількості природних ресурсів є збільшення забрудненості всіх складових біосфери. На Землі теж продовжують зникати чимало видів тварин і рослин, але причиною цього в більшості вже є антропогенні чинники, породжені діяльністю людини, а не природи.
Природне середовище дедалі частіше замінюється на штучне. Сьогодні вже більше половини населення нашої планети живуть у міських населених пунктах. Характерними ознаками міст є чимале скупчення людей, міська забудова, що витісняє природні комплекси, загазованість повітря тощо. Зростає кількість населення міст у слаборозвинених країнах, люди вирушають до міст у пошуках роботи. Площа міських поселень постійно збільшується, знищуючи території дикої природи. Кількість міст зростає, збільшується і чисельність населення в них. Особливо швидкими темпами зростають міста у доволі бідних країнах. Десятки мільйонів людей живуть тут за умов відсутності каналізації, водопроводу, очисних споруд. Такі міста, як Мехіко, Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Лагос, Калькутта й інші, перетворилися на головних забруднювачів довкілля на своїх материках. Серед особливостей міст є наявність значної кількості відходів, обсяг яких зростає прямо пропорційно зростанню великих міст. Обсяги твердих побутових відходів щороку зростають на 1-1,5 %. Накопичення чималої їх кількості потребує відведення нових земельних ділянок під звалище, спричиняє подальше забруднення атмосферного повітря та водойм, є вибухо- і пожежонебезпечним, потенційним джерелом поширення інфекційних хвороб. Зростаючи убік передмість і витісняючи природний ландшафт, сучасні міста займають величезні території, які сягають сотні квадратних кілометрів. Збільшуючись по горизонталі, сучасне місто одночасно зростає і вгору — зростає поверховість будинків. Одночасно зі зростанням міст зростає навантаження на всі компоненти середовища — атмосферу, води, ґрунти тощо,
Дедалі більші темпи розвитку людського суспільства вимагають освоєння нових земель. Масово вирубують ліси, розорюють степи, прямим наслідком чого є зміна клімату та спустелення значних територій. Природні комплекси Землі змінюються господарською діяльністю людини на антропогенні.
Учені підрахували, що 2000 р. під сільське господарство використано близько 3,5 млн км2 земельних угідь. Це майже вся придатна для вирощування сільськогосподарських культур частина планети. Тут природне середовище скрізь змінене на штучне.
Особливо високий рівень сільськогосподарського освоєння території спостерігається в країнах, розташованих у природних зонах лісостепів і степів, наприклад, в Україні в окремих областях частка розораних земель у загальній площі вже досягла 90%.
Людина осушує болота, будує нові шахти та. кар’єри, промислові підприємства, сухопутні та морські військові бази, греблі, облаштовує нові місця відпочинку в районах дикої природи. Процес порушення природної рівноваги поширюється на цілі регіони та материки. Дедалі більше забруднюється
Світовий океан. Врешті-решт, порушення природної рівноваги стає глобальним.
Антропогенні ландшафти. До ландшафтів, у яких людина є невід’ємним компонентом, є сільськогосподарські, лісогосподарські, селетебні, водогосподарські й інші.
Сільськогосподарські ландшафти — ландшафти, які формуються у процесі використання земель, рослинний і ґрунтовий покрив яких зазнає суттєвих змін і більшою чи меншою мірою перебуває під контролем людини. За характером основних видів діяльності людей сільськогосподарські ландшафти України можна розподілити на три підкласи: польовий, лучно-пасовищний і садовий.
Лісогосподарські ландшафти — ландшафти, що формуються під впливом розвитку лісового господарства. На противагу іншим антропогенним ландшафтам лісові протягом довготривалого та різнобічного господарського освоєння не створювали, а знищували. На їхньому місці виникли сільськогосподарські, промислові й інші антропогенні комплекси. Багато сучасних лісів є складним поєднанням штучних насаджень — лісокультур і докорінно змінених залишків натуральної лісової рослинності.
З урахуванням глибини перетворення природних ландшафтів, селітебні ландшафти розподіляють на два типи: міські та сільські антропогенні ландшафти.
Водні антропогенні ландшафти виникають у процесі створення штучних водоймищ і водотоків (водосховища, ставки та канали).
Немає коментарів:
Дописати коментар